ой, дєвочкі, у вас тут так харашо: і кава, і коньяк, і чоколядові мрії, і джазмени... приймете в кумпанію? Я тут, правда, трошки не в тємку, - з оселедцем, але, мож, на завтра згодиться, га? я прикольна така, особливо, після коньячку ))

Оселедець теж піде... потім )
Прикольна, кажеш? Це добре, бо Гренуїль збирається цілий джазбенд приманити )

Ну, нарешті закусь нормальна буде! А то від того шоколаду буржуйського нудить уже... Давайте сюди оселедця, а в мене тут учорашня бараболя в мундєрах десь була - повечеряємо по-людськи!

(Зацікавлено роззираючись довкола):
- Де?!

а восьо-восьо - гляньте в люстерко: чорнява така, ще й усміхається не на осінь ;)

Нє-нє-нє!! Поетеси - це ті, що збірки видають, а я - так... погуляти вийшла... ;)

(Колупаючи припічок):
- Та ну... Ви мене, Куме, дивіться не захваліть...

Та батьки-то нічого, а от батюшка казав, шо за кума - не можна!
(Виходить, жалібно наспівуючи: "Відно, нє судьба-а-а...")

Побігла... Доганяйте! :))

Ой, нікого вже питати... А за побажання щастя - дякую, хай і вам сонечко щодня всміхається! :))

Ну, коли стільки разів підряд довбнею по тому ж місцю - важко врешті-решт не помітити... :)
А якщо серйозно - складно налаштуватися на світлу хвилю, особливо коли "пощастило" народитися меланхоліком, та ще - інтровертом, та ще... а песимістами народжуються чи стають? - та ще... і у кожного з нас таких особистих "та ще" - ціла купа. А життя їх і далі додає щедрою рукою. Ну, нічого - прорвемося! :))