ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Кум Микола (1968) / Вірші / братчина

 останнє літо
Образ твору Олександр Дяченко. Динне літо

Осінь миколаївська - жовта, довгождана.
Скільки б не зростало динь і кавунів,
За умов податків бідність - не омана.
Я й не багатішав. Кажете, змарнів?
Праця на державу - гірша, ніж на пана.

...Я останнє літо витратив на дині...



перегук

ти останнє літо витратив на дині,
переживши спокій, що в державу впер,
я про тебе думав кілька раз на днині,
чи буває спокій в тебе отепер?

на городах досі не росте прибуток,
бульба не вродила, лиш один пасльон.
і черкає мозок невловимий смуток,
мов останнє літо і останній сон.

я не багатію, гроші - то омана,
нині їх покажуть - завтра віддаси.
праця на державу гірша, як на пана,
там усі базіки з клаптем ковбаси.

вже мені не сняться дині на баштанах,
що стікають сонцем в золотий Інгул...
доля моя ходить в найбіліших штанях,
дожени попробуй, не черпнувши мул..




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-09-28 22:47:13
Переглядів сторінки твору 3208
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.535 / 5.5  (4.750 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ГЕОГРАФІЯ
Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2017.04.04 03:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-28 23:47:27 ]
Вправно написано, думаю Олександрові сподобається.
Куме, наливайте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-29 00:53:13 ]
Дякую за перегук. Юрій не помилився.
Можна сказати, що я його зрозумів правильно, починаючи з першого рядка.
Мій ЛГ не дуже багато впер у цю державу. Військова пенсія знайшла свого кавалера, коли йому ледве виповнилось 38 років. В цьому році знайшла і наступна – теж не в тому віці, якого жахається молодь, а знову пільгова. І непогана. Живи, радій. Відмовся від першої, перейди на другу. Начебто все в порядку. Але збагатіти неможливо, хоча поки що не доводиться бігати позичати гроші по сусідам, конче необхідні для задоволення нагальних потреб сучасного пенсіонера. І спокою немає, хоча це в деякій мірі тішить, бо на роботі мене поважають, і вона та ж сама – у своєрідному курені - в кабінеті з власним міським номером. І молодь є, на плечі якої можна спертись. Якщо не видряпатись.
І про білі штани цікава алегорія. Мені пригадався Остап Бендер.
А віршовий вірша мені тонко нагадав той, яким створені рядки, які я запам’ятав ще зі школи. Ним віршував і М.Рильський. Тоді я ще не знав, що це шестистопний хорей.
«Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.»

Мені приємні обидві згадки.
Ще раз дякую. А у своєму вірші я бачу те, що могло бути кращим. Може, передчасно я збираюсь з баштану?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлість Настрою (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-05 12:04:38 ]

30 вересня. 4-та ранку.

я, напевно, люблю тебе. бо мені майже не страшно. ця маленька пісчинка страху. на лінії серця. дурненька. вона бачить лише мою стиснуту долоню і їй здається, що це все. і я стаю рікою ... вона ширшає, розкривається долоня-пелюстка... Море. яке пам'ятає усі змиті сліди і передчуття, і нашу першу (першу?) зустріч, мою дзвінку втечу, наше обопільне цим здивування. тепер то не дивно, правда?) і тепер вже не страшно. я не боюся навіть твого болю. це море сміливе і гаряче. як осінній листочок. і хай стихія реальності оголосить його ілюзією! адже так і є. адже є і так. не тільки так... і ти знаєш про це. ти гориш в мені сонцем. та ми поки не разом. бо ти не відпускаєш мене.


Куме :) саме цей лист (смішна спроба словами) мав надійти до Тебе у приват 30 вересня. а залетів сюди - маленький
метелик з нашого простору ( муха :))
з побачених уривків, штрихів будуються мінливі будинки вражень. і це природньо. там нам у них не жити - так.. лише погостювати. )






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлість Настрою (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-06 00:17:34 ]
НА ПОВНУ

чи впізнати її тепер - замасковану в тату-рими -
чи знайти глибину коли поглядів зливи.

їй вручали тупого меча і війни,
бо сказала до дна: "ти ж вільний!"

не взяла. і всі версії - в сторону.
вийшла в сад безодежна -
і побачила -
квіти квітнуть на повну...
а торкаються -
обережно.