Як жити далі у печалі ?
З джерел душі сльозини талі
Течуть холодні і рясні
Всі ночі, дні.
Як рятуватися від суму,
В яку зануритися думу,
Щоб серце, розчинившись в ній,
Свій чуло бій.
Куди податися від себе,
Розбитися об ствердле небо,
Розсипатись іскрінням зір
На льодяних вершинах гір.
Чи, може, в сонячній короні
Згоріти, втікши від погоні,
Від переслідувань жури.
Забутись до пори.
Гадати марно…
Світом гарно
Пливуть тумани.
Ляже хмарно
Прогірклий обрій в сонні дні,
І на крилатому коні
Прилине ніч. В її вуалі
Заплутавшись пощезнуть далі.
Їх місяць спробує знайти.
І на небеснім карнавалі
Збере проміння позосталі,
Сплете їх, мов стальні прути,
І зіллє на пітьму журливу
Яскраву, світоносну зливу.
З темряви виринуть хати,
Явивши зору зблідлі стіни,
Дахів тьмяніючі руїни...
Туга вагою в сотні тонн
Пройде крізь сон…