ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 В одном неизвестном городе...
В одном неизвестном городе, не думай, читатель ломать голову и гадать, в каком именно, все равно не угадаешь… Так вот, в одном неизвестном городе, не указанном на карте мира, неприметном, но примечательном, жила была девушка. И собственно говоря, рассказ совсем не получился, если бы не одно замечательное качество девчушки – способность составлять счастье с маленьких, обычному человеку даже странных и неприметных радостей. Так вот, героиня нашего рассказа жила в маленькой съемной квартирке, которая похожа была скорее на каморку, но поскольку размещалась почти на крыше старого городского здания, походила скорее на голубятню. У девушки были родители, братья, сестры, но ей так хотелось пожить одной, что она уехала из дома, исполненная надежд и еле уловимой грусти, поскольку знала – и у птенцов отрастают крылья, и наступает день, когда пора покинуть отчий дом…

Девушка обожала рисовать, танцевать, петь, рукодельничать и выдумывать сказки. Сюжеты она брала из жизни, поскольку больше всего выше перечисленного любила наблюдать за людьми.

Вот она бежит на работу, солнышко благословляет рабочий день, птички поют, капельки росы переливаются цветами радуги. Пригнула белка на тропинку, распушила хвост, и поскакала дальше. Путь лежит через парк, глаз милует каждый день неиссякаемое колдовство природы.

Вечер. Этот мужчина здоровается с весны с нашей героиней. Она его видела много раз с коляской, в которой сидел годовалый внук. Настроение не совсем лучистое, потому говорить долго не получится. И тут розовощекий карапуз в коляске заплакал. Барышня остановилась, внимательно посмотрела на крепыша-карандаша и серьезнейшим тоном произнесла: «А тебе чего горевать? Радуйся миру и не реви»

Малыш затих, выпучил ясные глазки и вопросительно глядел на тетю.

Мужчина улыбнулся. Поздоровались, побеседовали немного. И куда девалось угрюмое настроение?

А еще чудачка очень любит после физических нагрузок спортзала и принятия ванны укутаться в теплый халат и пить молоко. Зимой кипяченое молоко с медом или малиновым вареньем. Летом – прохладное после душа. Именно тогда кажется, что жизнь наладилась и появляется ощущение домашнего уюта. И тогда чудачка забывает о том, что ее родные далеко, и она чужая в городе, название которого останется в тайне.

А как прекрасно начинать утро любого дня с чашки вкусного кофе и пирожного, вместо пирожного, кстати, может быть и свежий творог, политый медом, а вместо кофе крепкий чай, но это уже под настроение.

Девушка любит мечтать, и даже когда ранее она смотрела телевизор, который ей потом отключил владелец квартиры, мыслями могла улетать гораздо далее светских хроник, экстренных ситуаций и мыльных сериалов. Но больше, чем смотреть кино, она любит смотреть сны.

Сновидеть получалось пару раз, и то, не припомнит, то ли это сны были слишком реальные, то ли и вправду получилось. Сны показывали разные, цветные, и черно-белые, иногда просыпалась с ощущением реальности, но потом приходила в себя и понимала, что это всего лишь сон.

Девушка умеет разговаривать с детьми, животными, цветами, а когда вдруг нечаянно разбивает тарелку или чашку, виной всему была мечтательность или рассеянность, если помните, то даже с осколками битой посуды.

Героиня нашего рассказа хочет быть нужной миру, потому вопрос того, что она принесет в мир, создаст, заботил ее больше, чем другие вопросы. Под другими вопросами читатель пусть сам задумается и составит список главного и второстепенного. Скажу коротко, девушку не волновали понты, писки моды, тренды, шоппинги и сплетни нашего городка. Книги, фильмы, общение с необычными людьми делали свое дело – ощущение счастья и целостности не покидало девушку ни на миг.

И даже когда казалось, что руки вот-вот опустятся от испытаний и задач, посланных судьбой, девушка умеет в мелочи – улыбке незнакомого человека, лучике солнца на щеке, капельке дождя, причудливо нарисовавшей узоры на асфальте, аромате кофе с кофейни, расположенной на первом этаже дома, под крышей которого она живет - найти тот миг счастья, который может перерости в прекрасное настроение на целый день.

И не важно, сколько у тебя есть в кармане денег – они не прибавляют счастья, а только расширяют некоторые возможности. Неважно, сколько знакомых, если есть пара надежных друзей, то никогда не останешься в изоляции один на один со своим унынием и проблемами. Надо уметь делать себя счастливее. Это просто. Примером тому жительница неназванного городка.

Улыбнись, просто прохожему на улице, себе в зеркало, но только искренне, и тысячи улыбок вернутся тебе взамен.

Вот такая история, она недописана, каждый может написать о своих радостях и разочарованиях, трудностях и победах. Я написала о девушке, исторя которой еще не закончена и имеет продолжение. Жизнь полна сюрпризов, просто надо научиться их принимать. Доброго времени суток читателю и прекрасного настроения!






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-14 09:58:55
Переглядів сторінки твору 1539
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.01.19 21:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-14 10:52:34 ]
Напоминает (а все в большинстве случаев что-то кому-то чем-то напоминает) рассказ для женского журнала. Одна дамочка такими шуршала.
Догадываюсь даже, на какой статье: "Пять признаков измены". А ее муж, между прочим, не возвращался утром ни в трусах навыворот, не говоря о чужих, имен не путал, не саботировал. Он приходил под вечер.
И вообще он жил "на своей волне". И это признаком оказалось... Ох, эти женские журналы...
Хороший рассказ. И тоже в некотором роде наивный.
Но светлый.
Спасибом-бом-бом.
И удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-14 13:42:19 ]
Дяка, Олесію, за відгук і відвідини)