Всі! Четвертий! (Місць немає вільних)
Він валізу притягнув, мов тент!
Наче Саша – так сказав в мобільник,
З виду, схоже, теж інтелігент!

Звично, з “маршем” фірменний від’їхав,
“На добраніч!” – до своїх полиць…
І відразу почалась потіха,
Бо не може Саша горілиць.

Соловей-розбійник спочиває –
Трелі чути в другому купе.
Дружно Сашу всі перевертаєм –
Ні фіга! І на боку хропе!

Вже підряд годину третю мучить…
Господи! За що усе те нам?
Кажуть, добре б кинути онучу,
Чи самим “на сон” по двісті грам!

Були свисти, потім рев із риком,
(Ока не зімкнув, як в буді пес).
Хоч би не кидало так на стиках.
Ліпше вже пішов би на “Експрес”.

Там свої плюси – простора лава,
Хоч не ляжеш – не хропуть зате.
Відик, бойовик, дешева кава.
Сім годин – то діло непросте…

…Боже, знову! Аж трясеться рама!
Навіть злитись вже немає сил!
Вже не лев – доісторичний мамонт…
Що сто грам? Ковтаю “Німесил”.

В ліве вухо – скільки вдалось пальця,
В праве – пів подушки з злості впхав!
На півроку преси начитався,
На квартал намітив сотню справ…

Спить один! А три гримаси корчать!
Щоб в купе? Нізащо! Ні “шиша”!
Дяка Саші! Ніч вдалася творча –
Чорногузу написав вірша!..

12.10.2010