«Ми добре розуміємо, що двомовність – це ніяке не «надбання народу», а цілеспрямована політика іншої держави, це свідома русифікація…»

До приміщення Комітету культури й духовності Верховної Ради – що навпроти парламенту – прийшли тисячі людей, серед них – відомі українські митці, громадські діячі, просто пенсіонери, студенти. Вони зібралися тут, щоб сказати своє «фе» «комуністично-регіонально-литвинівському законопроекту про мови», яким мають намір узаконити так звану двомовність.

Найактивнішими були студенти… Аби їх краще почули, вони прихопили з собою з дюжину оцинкованих відер і пару барабанів, у які щодуху гатили. Пригадалася Помаранчева революція, коли молодь навпроти Кабміну цілодобово нагадувала про себе барабанним боєм…

Одне слово, це була та акція, що не за дешеву ковбасу.

– Чому ви проти двомовності? – запитую в студентів КІМО, озброєних барабанами.

– Сьогодні довелося пропустити заняття, але є заради чого. Сьогодні ми вчимося українською мовою, завтра хтось захоче, аби ми це робили російською, тому ми тут, – каже студент Артур з Донеччини. – Ми добре розуміємо, що двомовність – це ніяке не «надбання народу» (так сказано в законопроекті), а цілеспрямована політика іншої держави, це свідома русифікація, а ми повинні проводити дерусифікацію. За 20 років незалежності можна було звикнути до української мови й не порушувати таких абсурдних питань. Ми через свою м’якість весь час здаємо позиції, але не повинні поступатися жодною комою, жодним словом, жодною буквою.

Мітингувальники тримали гасла: «Не нацьковуйте язик на мову», «Займіться ділом, а не язиком», «Янукович – розкольник України»…

– В Україні сьогодні набагато більше наболілих питань для простих людей, які потрібно приймати невідкладно, – лунало з гучномовця. – Закон про мови – це замилювання очей, аби відвернути увагу від нагальних проблем.

– Хай росіяни вчать нашу мову, – каже киянка Парасковія, яка прийшла зі своїм хором «Гомін», –ми ж їхню вивчили, спілкуємося з ними їхньою мовою, коли потрібно.

Людей зібралося чимало, але міліція притисла їх до будівлі, не поступаючись ані сантиметром. Проте мітингувальники потіснили міліціонерів, ті намагалися кільком активістам скрутити руки. Правоохоронцям мирно нагадали, що вони «не бидло», яким вважає їх влада. Це подіяло, і міліцейський кордон відступив, звільнивши для мітингу ліву смугу проїжджої частини.

Письменники, громадські діячі брати Капранови сьогодні вийшли протестувати проти брехні.

– Ми зрозуміли, що друга державна мова вже введена – мова брехні. Це єдина мову, яку досконало знають наші можновладці. Саме тому, що в державі з людьми спілкуються цією мовою, ми тут. Після того, як вони зробили хід назад з політичної реформи, то завтра призначать собі термін до другого пришестя. Скажімо, розп’яття Христа Конституційний суд визнає нелегітимним і влада автоматично владарюватиме до другого пришестя. Лише така логіка напрошується. Нехай вони собі не думають, що люди заспокоїлися. Люди не заспокоїлися, бо руйнація країни не вигідна нікому, крім них самих.

Письменник Сергій Пантюк не проти другої державної, але лише після того, як кожен донецький, луганський розмовлятиме українською.

– Тоді я чесно заговорю з ними російською. Але коли двомовність розуміється як тільки російська, то, вибачте, чхати я хотів на таку двомовність і боротимуся проти неї до останніх своїх днів.

Ірена Карпа днями повернулася з Європи.

– У Франції підвищують пенсійний вік, поповзли трохи ціни, і там страйкують усі – кажуть, що скоро й літаки не літатимуть, бо страйкарі їм не постачатимуть пальне. А що відбувається в Україні? Повна апатія. І дуже важливо, аби зараз усі виходили з «пасиву». Я прихильниця радикальних методів. Вважаю, поки по пиці не почнемо давати цій владі, то нічого не зміниться. У Франції підняли ціни на бензин – люди перевертають машини, б’ють вітрини і доволі грізно про себе заявляють. А українці поки що занадто мирно діють.

Діячка громадського руху «Відсіч» Анастасія Розлуцька проти двомовності, «бо в нас є країна, яка називається Україна, у нас є мова – українська». «Звісно, в нас значна частина спілкується російською мовою, – сказала вона, – але їхні права не утискаються і російська мова не належить до мов, які зникають. В Україні російськомовної літератури видається понад 60 відсотків, а української лише 20. Звісно, винні самі громадяни, що після 20-тирічної незалежності сьогодні порушуються такі питання.

Депутат-«регіонал», представник президента у ВР Юрій Мірошниченко проходив у комітет через центральний вхід, мітингувальники кричали «ганьба», але той, за його власним зізнанням, сорому не відчував. «Я особисто голосуватиму за закон, – заявив він. – Якщо автори законопроекту доведуть мені, що їхні ініціативи спрямовані на імплементацію Хартії регіональних і місцевих мов і не утискають україномовної громади в Україні, то цей закон може бути прийнятий».

Дисидент Степан Хмара заявив, що український народ не потерпить «покидьків при владі й глуму над нашою честю і гідністю».

– Україна більше не буде Малоросією, нехай це собі добре затямлять у Кремлі, а також п’ята колона в Україні. Нехай не наражаються на ті речі, за які їм буде дуже важко розплачуватися. Щодо цього ганебного закону я б хотів звернути увагу всіх на поведінку голови ВР Литвина…

При згадці про Литвина, народ загудів: «Ганьба Литвину!»

Дисидент нагадав, що саме Литвин як голова ВР ставитиме законопроект на голосування.

– Хотів би також нагадати, що він є академіком НАН України, але чомусь голосу академії не чути. Нехай би відстежила поведінку свого члена.

У поета Олександра Ірванця виникли асоціації з 2004 роком – побачив біля ВР старші, молодші, юні, зрілі обличчя.

Ірванець прочитав нового вірша під назвою «Балада про вікно», присвяченого особі, від якої залежатиме остаточне прийняття закону:

Я йшов по столиці нічною порою.

Сплелись блискавиці над Кия горою,

І вихор метався в небесній безодні,

І я почувався страшенно самотнім…

Та раптом мені засіяло воно –

В будинку на Банковій тепле вікно!

І я зрозумів: у буремний цей час

Він там, і Він думає зараз про нас!

Коли Він у виборах участь узяв,

Почути з нас кожного пообіцяв.

Якщо ж Він усіх нас почути не зможе,

Йому Хорошковський у цім допоможе.

Він відає чаяння й біди народні –

Поліпшує наше життя вже сьогодні,

Довіривши часточку праці важкої

Миколі Азарову й Васі Цушкові.

І затишно, й тепло зробилось мені,

Коли я побачив те світло в вікні!

Вікно в президентській Адміністрації!

Твій теплий квадрат зберігатиму в серці я!

Бо знаю, що у найбуремніший час

Він думає там про нас!

І за нас…

Фронтмент гурту «Тартак» Сашко Положинський прийшов не лише, щоб відстоювати українську мову, а й подивитися, скільки нас є.

– Мене також хвилює, що ми далі робитимемо? Як ми діятимемо? Уже всім очевидно, що в Україні немає політичних сил, на які ми можемо покладати свої надії. Усі вони вкотре доказали, що безвідповідальні. Тому ми повинні розуміти, що ніхто, крім нас, нічого в Україні не змінить. Якщо ми хочемо стати розвиненою державою, то годі вже лише кричати «ганьба, ганьба», треба діяти своїм інтелектом. Ми діями повинні показати, на що ми здатні заради своєї ідеї, своєї країни.

Під кінець мітингу голова Комітету ВР з питань культури і духовності, народний депутат Володимир Яворівський повідомив, що комуністично-регіонально-литвинівський законопроект не внесений до порядку денного ВР і, швидше за все, його не вноситимуть до середини листопада.

– Чому до виборів цього не зробили?

– Гадаю, побоялися, – сказав нардеп. – Законопроект на комітеті розглядатиметься в середу. Звісно, він буде відхилений, але це, на жаль, не є перешкодою для його внесення.

Оксана Климончук