Доллі

Після мене хоч суцільний
день,
небесного моху старе піддашшя,
золотоокого дракона осінній
клен
і бенгальський вогонь з його пащі.

Очисні споруди на берегах
Лети-
то самотні душі скіфських очеретів,
без птахів гнізда,ніби покинуті
гетто,
Лежать розібрані тенти парків і лісів.

Паморозь зіркою розбилась об
асфальти,
вмить спинили колір кислотні трави,
на таємну вечерю сумно очікує мати,
у вікні лампадка, на столі холонуть
страви.

Над тим хлівом кришаться
веселки,
розмите світло сочиться крізь дошки.
Відображення зірки на банях церкви;
чи буде важкою хурделиці ноша,
о Боже?

Він народився, а навколо клоновані
вівці,
кінчиться історія, волхви зірок недолічаться.
Сліди Доллі на снігу- як спорожнілі очниці.
На крилах різдвяних янголів- трансгенна
живиця.