Здавна кажуть нема правди
То вже і не буде
між собою порозкрадали
Не добрі люди.
Десь то може під калину
Закопали слово,
О! Якби то розкопати
Було би здорово!
О, тоді ми б узнали
чого ворон кряче
чому бабця у ночі
у подушку плаче.

Була вродлива Василина
І хороша мати.
У колгоспі ланковою
вміла працювати.
Руки заморила
у колгоспі в ланці
не о тямила як пробудилась
старою вже вранці.
Працювати, як колись
Не мала вже хисту
Вигнали із колгоспу
Як силу нечисту.
А колись, то бувало
Хвалили в парткомі
Все пройшло, все минуло,
Немов, було в комі.
Пройшли роки,постаріла
пора відпочити
а пенсії її не дали
як старі сяй мати
А голова каже її:
- краще було у колгоспі
тобі працювати!
Тридцять років поробила
Вихідних не знала
Трудоднів не заробила
За що працювала?
Не враховано ніде
Працю її в ланці.
Бригадир все приписав
Одарці- коханці.
Чоловік у домовині
давно спочиває.
про гори вдовиці
не чує не знає.
Плаче одна удовиця
Ніхто не спитає
Як то на пенсії мізерні
Вона проживає.
Та не вона одна така
О так проживає.
бригадира п'яницю
тепер проклинає
Тепер в вільні Україні
(Хто про це не чує)
Бувши голова колгоспу
Районом керує.
О то тепер в Україні
при вільні волі
бувалі комуністи
вирішують долі.