Проводжали молоду у чужу сторону


Росла Парунька у сім'ї, як квітка у гаю, тільки квітка розцвітала поміж квітками, а вона одинока у тата і мами. Батьки її леліяли оберігали від усяких жітейських незгод,.як була малою на вулицю не впускали, щоб не дай боже діти не обідили.А як пускали на подвір'я, то намотають на неї різної одежини не дай боже, щоб не простудилась.Росла одиноко.не маючи з дитинства друзів не знаючи дитячих голосових забав.У шкільні роки нізким не дружила. Батьки казали , щоб не заводила нізким дружби. Закінчила школу. Другі дівчата та виходять на вулицю . вечорами заводять хороводи.Пісні дівочі крицею літають над селом,піднімаються високо- високо,здається стукаються у небесні ворота.Вона одинока сидить вечорами в оселі і її байдуже до веселих галасливих пісень.Сільські парубки запитували її батька:
-Вуйку а чого не випускайте Паруню на гулянку?
-А що шмаркачі хочете її відгуляти?
-Та що ви вуйку ! дівчата всі ходять на танці веселяться.
Старий пробурчить і піде від допитливих парубків. Паруня по неділям почала ходити в друге село до тітки в гості.Літом ходила кожної неділі Бабки в селі подейкують, що Паруня Мокринина
(Мкриною звали її матір) на стороні ходить на танцюльки і залицялась там у парубка,кажуть, дуже гонорового.
Минуло літо і половину зими. Відсвяткували різдвяні свята Як кажуть, наступили м'ясниці, пора справляти весілля. В селі пройшла чутка, що Парання виходить заміж за сторонського парубка. Не відомо звідки сільські бабки дізнались про висіля,але роздзвонили по всьому селу,що до Паруні в неділю приходять свати.
Сільські парубки (по звичаю)зустрічають простороні сватів і просять могорич за дівчину.
Так в неділю зустріли за селом сватів.
-Добрий день добрі люди ! куди прямуйте,що купуйте?- запитали парубки.
-Ідемо в ваше село покапати горлицю - сватати красуню дівицю.
-А де той орел що орлицю шукає?
Виступив гарний високий парубок.
-А що мене не впізнаєте.?
-Пане Іване, якщо хочеш дівку з села взяти - треба могорич дати!
-Буде весілля буде могорич!- відповів Іван. Менуло дві неділі після сватання.
Началось весілля. По звичаю молоді робили весілля окремо. Зустрілись в церкві обвінчались. І роз'їхались.Після обіда молодий з дружбами, сватами, другими гостями приїхали по молоду. Свахи стали біля воріт і заспівали.
Ой свати, свати
пустіть до хоти,
не їсти, пити
лиш погуляти.
Тонкі спіднички
Студено в литочки
Вийшла мати з батьком і з ними Парунка в весільнім вельоні. Молодий став рядом з молодою на воротах Впали на коліна перед батьками. Батьки їх перехрестили і благословили на довге щасливе життя.
-Шановні свати і гості ласкаво просимо в оселю!-промовив Батько.свахи заспівали:
У нашого свата
Багата хата ,
широки подвір'я
тут всякого звіря
Вівці та корови,
щоб всі були здорове.
Люди добрі на все подивіться
Попросимо вас свату
з дітьми поділіться.
Молодий приїхав з дружбами, гостями. Привезли гостей вісім фірів. в кожні фірі запряжено по чотири коня. Кані прикрашені дзвіночками на шеї, уздечки прикрашені віночками.Посідали за столи почалася весільне гуляння. Сільські парубки Стали під вікном і заспівали .
Пані молодий забирайте дівку
За хорошу дівку дайте горілку!
Хоча з нами хороводи не водила
Але у селі нашому жила.
Виносіт горілку і не жартуйте
Не дасте могорич то забануйте.
Вийшов від молодого старший дружба:
-Сільські парубки, молодий сказав, що молода не виходила з молоддю гуляти то і могорич не буде давати.-Повідомив парубків і пішов у хату.На ранок ,ще сонце не вийшло за обрію.Півні давно проспівали. Свахи заспівали.
Гості дорогі
пора честь уже мати
Будемо молоду
від тата уже брати
Пора уже з хати
Скрині виносити
За все простітДочку
будемо просити.
Дружби винесли скрині , класти ні нащо. Вози розібрані колеса розкручені А коней і немає .
А щоб їх шлях втрапив, Щоб на гладкі дорозі голову зломили, що ці шибеники зробили – проголосили жінки.прибувші гості левадами подались у своє село. Господарі пішли шукати коней
З гостями пішли молоді з заді за ними роздався свист, так проводжали молоду у чужу сторону із з стидом і свистом.Мало ще бути продовження весілля, але воно так закінчилось непередбачено.
В день де тільки не сходились молодиці була розмова про весілля..
Стара Мокрина каже:
-Не було такого стиду ніколи. Виходили заміж в чуже село. Дадуть парубкам могорич так тій позапалюють вогні на протязі всієї дороги, фаїно за співають, то був гонор молодим , батькам і селу А це стид і гори.