Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
2026.02.24
18:35
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
2026.02.24
14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
2026.02.24
13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Григорій Слободський (1937) /
Проза
проводили молоду у чужу сторону
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
проводили молоду у чужу сторону
Проводжали молоду у чужу сторону
Росла Парунька у сім'ї, як квітка у гаю, тільки квітка розцвітала поміж квітками, а вона одинока у тата і мами. Батьки її леліяли оберігали від усяких жітейських незгод,.як була малою на вулицю не впускали, щоб не дай боже діти не обідили.А як пускали на подвір'я, то намотають на неї різної одежини не дай боже, щоб не простудилась.Росла одиноко.не маючи з дитинства друзів не знаючи дитячих голосових забав.У шкільні роки нізким не дружила. Батьки казали , щоб не заводила нізким дружби. Закінчила школу. Другі дівчата та виходять на вулицю . вечорами заводять хороводи.Пісні дівочі крицею літають над селом,піднімаються високо- високо,здається стукаються у небесні ворота.Вона одинока сидить вечорами в оселі і її байдуже до веселих галасливих пісень.Сільські парубки запитували її батька:
-Вуйку а чого не випускайте Паруню на гулянку?
-А що шмаркачі хочете її відгуляти?
-Та що ви вуйку ! дівчата всі ходять на танці веселяться.
Старий пробурчить і піде від допитливих парубків. Паруня по неділям почала ходити в друге село до тітки в гості.Літом ходила кожної неділі Бабки в селі подейкують, що Паруня Мокринина
(Мкриною звали її матір) на стороні ходить на танцюльки і залицялась там у парубка,кажуть, дуже гонорового.
Минуло літо і половину зими. Відсвяткували різдвяні свята Як кажуть, наступили м'ясниці, пора справляти весілля. В селі пройшла чутка, що Парання виходить заміж за сторонського парубка. Не відомо звідки сільські бабки дізнались про висіля,але роздзвонили по всьому селу,що до Паруні в неділю приходять свати.
Сільські парубки (по звичаю)зустрічають простороні сватів і просять могорич за дівчину.
Так в неділю зустріли за селом сватів.
-Добрий день добрі люди ! куди прямуйте,що купуйте?- запитали парубки.
-Ідемо в ваше село покапати горлицю - сватати красуню дівицю.
-А де той орел що орлицю шукає?
Виступив гарний високий парубок.
-А що мене не впізнаєте.?
-Пане Іване, якщо хочеш дівку з села взяти - треба могорич дати!
-Буде весілля буде могорич!- відповів Іван. Менуло дві неділі після сватання.
Началось весілля. По звичаю молоді робили весілля окремо. Зустрілись в церкві обвінчались. І роз'їхались.Після обіда молодий з дружбами, сватами, другими гостями приїхали по молоду. Свахи стали біля воріт і заспівали.
Ой свати, свати
пустіть до хоти,
не їсти, пити
лиш погуляти.
Тонкі спіднички
Студено в литочки
Вийшла мати з батьком і з ними Парунка в весільнім вельоні. Молодий став рядом з молодою на воротах Впали на коліна перед батьками. Батьки їх перехрестили і благословили на довге щасливе життя.
-Шановні свати і гості ласкаво просимо в оселю!-промовив Батько.свахи заспівали:
У нашого свата
Багата хата ,
широки подвір'я
тут всякого звіря
Вівці та корови,
щоб всі були здорове.
Люди добрі на все подивіться
Попросимо вас свату
з дітьми поділіться.
Молодий приїхав з дружбами, гостями. Привезли гостей вісім фірів. в кожні фірі запряжено по чотири коня. Кані прикрашені дзвіночками на шеї, уздечки прикрашені віночками.Посідали за столи почалася весільне гуляння. Сільські парубки Стали під вікном і заспівали .
Пані молодий забирайте дівку
За хорошу дівку дайте горілку!
Хоча з нами хороводи не водила
Але у селі нашому жила.
Виносіт горілку і не жартуйте
Не дасте могорич то забануйте.
Вийшов від молодого старший дружба:
-Сільські парубки, молодий сказав, що молода не виходила з молоддю гуляти то і могорич не буде давати.-Повідомив парубків і пішов у хату.На ранок ,ще сонце не вийшло за обрію.Півні давно проспівали. Свахи заспівали.
Гості дорогі
пора честь уже мати
Будемо молоду
від тата уже брати
Пора уже з хати
Скрині виносити
За все простітДочку
будемо просити.
Дружби винесли скрині , класти ні нащо. Вози розібрані колеса розкручені А коней і немає .
А щоб їх шлях втрапив, Щоб на гладкі дорозі голову зломили, що ці шибеники зробили – проголосили жінки.прибувші гості левадами подались у своє село. Господарі пішли шукати коней
З гостями пішли молоді з заді за ними роздався свист, так проводжали молоду у чужу сторону із з стидом і свистом.Мало ще бути продовження весілля, але воно так закінчилось непередбачено.
В день де тільки не сходились молодиці була розмова про весілля..
Стара Мокрина каже:
-Не було такого стиду ніколи. Виходили заміж в чуже село. Дадуть парубкам могорич так тій позапалюють вогні на протязі всієї дороги, фаїно за співають, то був гонор молодим , батькам і селу А це стид і гори.
Росла Парунька у сім'ї, як квітка у гаю, тільки квітка розцвітала поміж квітками, а вона одинока у тата і мами. Батьки її леліяли оберігали від усяких жітейських незгод,.як була малою на вулицю не впускали, щоб не дай боже діти не обідили.А як пускали на подвір'я, то намотають на неї різної одежини не дай боже, щоб не простудилась.Росла одиноко.не маючи з дитинства друзів не знаючи дитячих голосових забав.У шкільні роки нізким не дружила. Батьки казали , щоб не заводила нізким дружби. Закінчила школу. Другі дівчата та виходять на вулицю . вечорами заводять хороводи.Пісні дівочі крицею літають над селом,піднімаються високо- високо,здається стукаються у небесні ворота.Вона одинока сидить вечорами в оселі і її байдуже до веселих галасливих пісень.Сільські парубки запитували її батька:
-Вуйку а чого не випускайте Паруню на гулянку?
-А що шмаркачі хочете її відгуляти?
-Та що ви вуйку ! дівчата всі ходять на танці веселяться.
Старий пробурчить і піде від допитливих парубків. Паруня по неділям почала ходити в друге село до тітки в гості.Літом ходила кожної неділі Бабки в селі подейкують, що Паруня Мокринина
(Мкриною звали її матір) на стороні ходить на танцюльки і залицялась там у парубка,кажуть, дуже гонорового.
Минуло літо і половину зими. Відсвяткували різдвяні свята Як кажуть, наступили м'ясниці, пора справляти весілля. В селі пройшла чутка, що Парання виходить заміж за сторонського парубка. Не відомо звідки сільські бабки дізнались про висіля,але роздзвонили по всьому селу,що до Паруні в неділю приходять свати.
Сільські парубки (по звичаю)зустрічають простороні сватів і просять могорич за дівчину.
Так в неділю зустріли за селом сватів.
-Добрий день добрі люди ! куди прямуйте,що купуйте?- запитали парубки.
-Ідемо в ваше село покапати горлицю - сватати красуню дівицю.
-А де той орел що орлицю шукає?
Виступив гарний високий парубок.
-А що мене не впізнаєте.?
-Пане Іване, якщо хочеш дівку з села взяти - треба могорич дати!
-Буде весілля буде могорич!- відповів Іван. Менуло дві неділі після сватання.
Началось весілля. По звичаю молоді робили весілля окремо. Зустрілись в церкві обвінчались. І роз'їхались.Після обіда молодий з дружбами, сватами, другими гостями приїхали по молоду. Свахи стали біля воріт і заспівали.
Ой свати, свати
пустіть до хоти,
не їсти, пити
лиш погуляти.
Тонкі спіднички
Студено в литочки
Вийшла мати з батьком і з ними Парунка в весільнім вельоні. Молодий став рядом з молодою на воротах Впали на коліна перед батьками. Батьки їх перехрестили і благословили на довге щасливе життя.
-Шановні свати і гості ласкаво просимо в оселю!-промовив Батько.свахи заспівали:
У нашого свата
Багата хата ,
широки подвір'я
тут всякого звіря
Вівці та корови,
щоб всі були здорове.
Люди добрі на все подивіться
Попросимо вас свату
з дітьми поділіться.
Молодий приїхав з дружбами, гостями. Привезли гостей вісім фірів. в кожні фірі запряжено по чотири коня. Кані прикрашені дзвіночками на шеї, уздечки прикрашені віночками.Посідали за столи почалася весільне гуляння. Сільські парубки Стали під вікном і заспівали .
Пані молодий забирайте дівку
За хорошу дівку дайте горілку!
Хоча з нами хороводи не водила
Але у селі нашому жила.
Виносіт горілку і не жартуйте
Не дасте могорич то забануйте.
Вийшов від молодого старший дружба:
-Сільські парубки, молодий сказав, що молода не виходила з молоддю гуляти то і могорич не буде давати.-Повідомив парубків і пішов у хату.На ранок ,ще сонце не вийшло за обрію.Півні давно проспівали. Свахи заспівали.
Гості дорогі
пора честь уже мати
Будемо молоду
від тата уже брати
Пора уже з хати
Скрині виносити
За все простітДочку
будемо просити.
Дружби винесли скрині , класти ні нащо. Вози розібрані колеса розкручені А коней і немає .
А щоб їх шлях втрапив, Щоб на гладкі дорозі голову зломили, що ці шибеники зробили – проголосили жінки.прибувші гості левадами подались у своє село. Господарі пішли шукати коней
З гостями пішли молоді з заді за ними роздався свист, так проводжали молоду у чужу сторону із з стидом і свистом.Мало ще бути продовження весілля, але воно так закінчилось непередбачено.
В день де тільки не сходились молодиці була розмова про весілля..
Стара Мокрина каже:
-Не було такого стиду ніколи. Виходили заміж в чуже село. Дадуть парубкам могорич так тій позапалюють вогні на протязі всієї дороги, фаїно за співають, то був гонор молодим , батькам і селу А це стид і гори.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
