ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Оля (1991) / Проза

 странное..бывает.
вот бывает такое, что ты идешь ты поулице. идешь и слушаешь любимую песенку в наушниках. идешь-идешь. как обычно, на своей волне. с какими-то, с любыми мыслями, улыбаясь иногда, как идиот) ни на что не обращешь внимания. идешь, идешь.. доходишь до своей остановки и тут вдруг взгляд останавливается на какой-то девушке. ну, или парне. приятной внешности. тебя привлекает ее/его лицо. озабоченное обыденными проблемами чаще всего. ты просто уставляешься и рассматриваешь ее/его, просто не можешь отвести взгляд. и незаметно для себя начинаешь представлять себе. представлять, как она/он просыпается утром, чем завтракает. какой чай пьет. или, может быть, предпочитает кофе..? как она/он спит по ночам? спокойно, как младенец? или мучается от бессонницы..? какую музыку слушает? интересно, а она/он слышала когда-нибудь о твоей любимой группе? а она/он курит? если да, то какие сигареты? у нее/него прикольный шарфик) а я тоже очень люблю шарфы.. а, может, у нас много общего..? а она/он любит играть в снежки? это же так весело, так по-детски..) может, она такой же, как и ты, ребенок в душе..? а как ее/его зовут? и тут начинаешь придумывать имена, какие бы ей или ему подошли. а у нее есть парень/ у него есть девчонка? начинаешь представлять себе их.. а как она/он целуется? любит ли сдувать одуванчики? дождь? носит ли зонтик с собой в плохую погоду на всякий случай..? он/она, наверное, вечно занята/занят.. если взгляд такой напряженный.. а где она/он учится? или уже работает? и как отдыхает..? и куда сейчас едет? по делам, наверное.. а как она/он разговаривает? должно быть, пишет очень грамотно.. с таким серьезным видом.. ..и тут она/он заходит в свой автобус.. и уезжает.. а ты стоишь на остановке. так растерянно. забыв, куда направляешься.. с глупыми мыслями. о незнакомом человеке, которого вряд ли когда-нибудь еще встретишь.. но все же который для тебя был чем-то хоть какие-то несколько минут твоей жизни.. а для этого человека ты не значишь ничего. ничегошеньки. и этот человек даже не подозревает, что на кого-то произвел такое впечатление, что аж написАть захотелось.. и скорее всего, она или он даже не увидят, как ты задумчиво, и, может, даже мечтательно провожаешь взглядом ее/его полупустой автобус, который едет именно туда, куда тебе так надо было успеть..




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-30 20:39:27
Переглядів сторінки твору 1992
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.183 / 5.5  (4.579 / 5.31)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.821
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.04.20 16:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Оля (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 21:17:11 ]
моя первая прозопроба.

цікаво знати ваше мнєніє)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 13:40:16 ]
Супер, солнышко.
Мне очень понравилось. Стиль крайне прост, но главное вот что:
Есть оригинальная мысль в этом и вся суть удачи. Хочу еще твоих таких мыслей
Люблю
Юля


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Оля (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-03 16:22:00 ]
спасибо, юль)
заходите)))