Друзі, кажуть, в біді пізнаються.
Так, це правда…
Друзі – це люди, за яких б'ються.
Так, це правда…

Дружба – це слово широке.
Може, я права…
Дружба – це щастя високе.
Може, я права…

Друг – це людина прекрасна.
Я добре знаю…
Друг – це ворога ласка.
Я добре знаю…

Віра – це та, що спасає.
Не помиляюсь…
Віра – це та, що вселяє.
Не помиляюсь…

Віра – жива і нова.
Не сумнівайтесь…
Без віри я б не була.
Не сумнівайтесь…

Надія – квітуче імення.
Я запевняю…
Надійтесь і буде спасення.
Я запевняю…

Любов – це не річ.
Я розумію…
Любов важко зберіч.
Я розумію…

Розлуку важко любить.
Я зневажаю…
Розлуку не можна убить.
Я зневажаю…

Розлука – проклята й лиха.
Я зневажаю…
Розлука веде до гріха.
Я зневажаю…

Щастя не можна забуть.
Воно всебічне…
Щастя не можна збагнуть.
Воно всебічне…

Щастям людина живе.
Переконалась…
Щастя – прекрасне й нове.
Переконалась…

Рідні – це люди живі.
Я їх люблю…
Рідні – це ніби святі.
Я їх люблю…

Захоплення – щось то таке.
Я вже незнаю…
Захоплення – вільне й легке.
Я вже незнаю…

Сонце – його не сягнуть.
Я вірю…
Сонце – його не збагнуть.
Я вірю…

Сонце, що нас зігріва.
Я його бачу…
Сонце – зірка велика й нова.
Я його бачу…

Доля – вона здожене.
Я не втікаю…
Долю ніхто не мине.
Я не втікаю…

Кохання - п'янке й чарівне.
Я не зустріла…
Кохання – лілеє й не жде.
Я не зустріла…

Земля – це все, що в нас є.
Не помиляюсь…
Земля існує й живе.
Не помиляюсь…

Серце – плаче й болить.
Я його чую…
Серце – ніколи не спить.
Я його чую…

Мрії – це вічно живі,


Я утверджаю…
Мрії – зірки золоті.
Я утверджаю…

Життя – не просте й не легке.
Я ним крокую…
Життя – не буває м'яке.
Я ним крокую…

Життя для всіх вічне.
Пізнайте його…
Житття – не всебічне.
Розгорніть його…

Людина – створіння Землі.
Так всі пишуть…
Людина – зрозумій її.
Так всі пишуть…

Скільки писати мені?
Щоб ви зрозуміли.
Ми – істоти земні,
Що жити не вмієм!


Вересень 2004рік