Мовчала б я, та тільки не мовчиться –
неспокій в груди б’ється, ніби птиця.
Мустанга неприборканість зухвала,
що доля до пори в собі ховала –
копитом б’є в життєву круговерть:
звідтіль- життя, потойбіч – вірна смерть.
Не знаючи арканів і вудил,
в моє життя знічев'я приблудив.
Мчить напролом усупереч вітрам,
зчиняючи у часі тарарам.

Час – таїна і час- великий зодчий,
скипа в крові бентежно і урочо.
В нім думка – лук, в нім слово – тятива.
і мить ота, що словом ожива.
Баластом честі, совісті, огуди –
моя душа, задивлена в усюди.
Час - то роса, що віями скрапа,
кровина й піт – солоний, мов ропа.
Він епос, і епоха, і народ,
історії живий круговорот.
Діставши щиру правду із пітьми –
набудем право зватися людьми.
Та й цього мало –
винести урок,
карбуючи живого часу крок
2009