ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 (* * *) Сны
finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-05 14:35:50
Переглядів сторінки твору 2714
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 14:52:38 ]
Вже і я повернулася... а ви все пр монашку. Якутка он приснилась. І якутки гарні бувають.) Удачі вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:00:23 ]
Я не видел Вас уходящей. Это для меня новость.
Мой ЛГ погружен в свои сердечные переживания. Я не могу его оставить. Оставлять - это очень плохо, это то же самое, что и бросить. Одни из первых искренних слез, т.е., не капризных, были слезы как реакция на стихотворение "Зайку бросила хозяйка".
Я пишу и другие стихотворения. Они вплетены в косу глубоко душевных. Просто Вы наткнулись на это.
Спасибон.
Удач-дач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:11:10 ]
О, Олексіє.
Так у тебе джек-пот на шкалі прозорості. :)
А як літгеру та якутка сниться - в чумі біля вогнища чи ще якось?
А ночі то дійсно там - спи не хочу.
Чим далі в тундру - тим більше твої вірші набирають філософії Заполяр`я.
З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 15:12:50 ]
Тривожні сни - це нормально. Можна валеріаночки попити наніч, щоб не снилися олені-олені-небриті-неголені.

Але добре, що любов перемагає, і ЛГ Потапієвих віршів все-таки шукає монашку, в яку закохався, а не задовільняється якуткою, до якої не має почуттів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 16:01:43 ]
Трава пустырника, запаренная в кальяне - горьковатая, но эффективная подмога в устранении нервных расстройств. Не все время же его заправлять "травкой". Не все время и пивать чифири. Сердечку бо-бо.
И водка также совсем не то, что лечит.
Да и трава - не то. Все не то.
Любовь лечит, а еще я слышал, что и время. От Олега Леонтьева и Татьяны Булановой я это и слышал. Я на руке ее автограф носил. Наводил фломастером. Чтобы лучше помнить. И тот держался три месяца. Потом я его снял вместе с гипсом. Но это другая история. Мне руку один муж (не мой, конечно) повредил. А я - ему жизнь искалечил. Потом помирились, когда он через меня приказывал всем долго жить после моих побоев. Он свою жену не очень-то любил, а дрались мы оба от ревности.
Как бы ни передрались бы и монашка с якуткой. Но одна в Якутске, а другая - в Оймяконе. Не пересекутся.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:16:56 ]
Я хвилююся... А може би Вам, Олексію, у теплі краї податися? Ну хоча би до нас - гарна осінь. Сьогодні зранку було +14. Думки невеселі у Вас, хоча мені про це говорити не випадає - у самої з думками так. Холод тримає мозок у тонусі - тому все у Вашому вірші майстерно. Навіть, як сказав Юрко, джек-пот...
:о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:46:47 ]
Значительные перепады температур нежелательны. Вот в чем проблема. В этом году в этом убедилось несколько десятков моих соотечественников, начав убеждаться живыми. Окончательно утвердились в этой мысли близкие и друзья покойных. Десятков шесть последних - да перемножить... Представляете? Вам информация досталась без утери. Мы живы.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 21:06:56 ]
"Прокинулась. У морі темноти
Раптовим смутком знову захлинаюсь.
І як тепер цю ніч перепливти,
Таку бездонну і таку безкраю?"

Отож я Вас розумію, Алексію...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-06 22:50:08 ]
Нередко темные ночи порождают настолько прозрачные мысли, откровения и открытия, что диву даешься...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 23:44:39 ]
Спят усталые игрушки,
Куклы спят...
Одеяла и подушки
ждут ребят.
Даже весь Якутск ложится
ночью спать:
им Алексий III снится
и кровать.
Вся Сибирь на той кровати
видит сны:
только вот монашка, кстати,
вне страны!
Спит она, конечно, тоже,
но не видит чей-то рожи...
Спит себе - и край!
Баю-бай.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-06 22:56:00 ]
Правильно, Мишель.
О монашке каждый день, начиная с утра, как я сейчас, или как Вы, начиная с глубокого вечера - и она услышит. На то и существуют молитвы как способ индивидуально-коллективного взывания (не буду произносить это имя всуе) и общения с (не буду снова)...
Спасибон.