ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2025.11.17 05:30
Із підтримкою друзів (The Beatles)
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, тепер...
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Пам'ятай
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Дитячі мрії
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
Фемінітивна промова
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Похід москалів на Крим 1771 року
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
***
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Марнота
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Гаваї
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Вінок
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо

Іван Потьомкін
2025.11.15 18:28
***
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Ігор Шоха
2025.11.15 13:36
Від імені пропалого безвісти
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,

С М
2025.11.15 10:30
Безпонт-Парад (The Doors)
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!

Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 Я - українець

Пишаюся своїм козацьким родом
І не соромлюсь імені свого.
Я є сльоза великого народу,
Пилинка тільки з образу його.
Я - українець, мов рушник барвистий,
У світлих і печальних кольорах.
Я - українець, як напій ігристий,
Що піниться й вирує на устах.
Я – українець! Чуєте навколо
Ви стогін мій, і плач, і сміх, і спів...
Глузуєте, напевно, мимоволі,
Що я живу, як жити Бог велів.
Я не обніс свою ділянку дротом,
Чужого не поцупив у біді.
Моє добро - моїм полите потом,
Мозолями нажите у труді.
Від золота і срібла не в захваті,
Тому й чужих прикрас не помічав,
Але я бачу, як навкруг багато
Зростає гарних хлопців і дівчат.
Вони ідуть уже мені на зміну,
Щасливі діти вільної землі.
Сльозинки і пилинки України,
Її майбутні радощі й жалі…

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-14 00:43:27
Переглядів сторінки твору 9203
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.379 / 5.5  (5.077 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.307 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.829
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.11.16 15:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-11-14 08:34:36 ]
Скажу чесно: дочитав до слів "Я є сльоза великого народу" і подумав - черговий сльозливий вірш про нашу нещасливу країну з закликом бути щасливим від того, що я - українець. Але, дочитавши до завершення, відчув вірш по-іншому, і це відчуття мені сподобалось. Гарний вірш, розумний і, хочеться вірити, щирий. Добре, якби ми усі такими були, добре, якби останнім словом не було "жалі"! Невже приреченість вже у підсвідомості?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-14 09:14:45 ]
Дуже сподобався вірш, пане Вікторе! Я переконана, що таке міг написати лише ЩИРИЙ українець, бо у нас стільки крові намішано і татарської, і турецької, і монгольської, і австрійської, і німецької, і російської, і польської... Від кожного з цих народів ми не завжди брали найкраще, може й тому так і живемо. Натурального українця, напевно, можна відшукати одного на мільйон. Я дуже рада, що, хоча б заочно, з таким познайомилася. З повагою Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-14 09:34:01 ]
Дякую вам.
Ось і мені набридли чужі жалі, їх плаксивість, їхня приреченість. Невже ми можемо і тільки уміємо скаржитися на власну долю? Навіщо ми подібні речі втлумачуємо у мізки молодих? В кінці кінців, а куди поділася наша славнозвісна гордість?
Так, не все у нас гаразд було, є і, напевно, ще буде, але через усі оті негаразди, що весь час переслідують нас, не потрібно соромитися самим себе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-14 10:52:36 ]
Справді, українець - це звучить гордо. Мені жаль, що у нас на Донеччині мало не кожен ...енко швидше скаже про себе: "ми, русскіє,.." Виходить, людині все одно, хоч турком його називай? А я - українець і мені солодко від цього.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-14 11:17:47 ]
Розумію тебе, Ігоре, але нікого примушувати не потрібно, що він українець, кожний повинен те усвідомити сам. Нехай не сьогодні, нехай трохи згодом, але, щиро сподіваюся, воно так і буде. Молодь у нас розумна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-11-14 11:30:36 ]
Після таких слів хочеться бути більш достойними громадянами такої благословенної землі. Тільки від нас залежить - будем ми радощами, чи жалями своєї вітчизни. Дякую, Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-14 12:02:41 ]
Я щиро вдячний і тобі, Наталко, за добрі слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-15 11:57:54 ]
Шановний Вікторе!Дуже вдячний за громадянську позицію і за гарного вірша.Таких віршів, які виховують українців і допомагають усвідомити свою ідентичність у свіцті є досить мало.Саме наразі, аби їх більше публіковалося у ,,Поєтичних майстернях,,.
З повагою Михайло Севрук


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-15 17:51:14 ]
Погоджуюся з вами, пане Михайле, що, справді, останнім часом дуже рідко зустрічаються патріотичні вірші, здається, що люди соромляться цієї теми, вважають її не головною темою сьогодення, і результат - немає тих віршів, у яких би автори оспівували красу рідного краю, виражали любов до своєї землі, відстоювали свою громадянську позицію...
Розумію вас і повністю погоджуюся з вами.
Дякую за добрі слова.