ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.05.22 15:56
Півонії диво (рондель)
Півонії диво розквітло в саду,
Рожеве вмивається вранці в росі,
У ніжній, солодкій, пречистій красі,
Натхнення - душі, і гармонії - дух.

Відкинувши геть і тривогу й біду,
Я пещу пелюстки тендітні усі.
Півонії диво розквітло в саду,.

Борис Костиря
2026.05.22 12:13
Останній візит
Прийду востаннє я у рідний гай
Перед від'їздом у краї далекі.
І заспіває пісню водограй,
Тополь і осокорів звучний клекіт.

Прийду востаннє я на цей моріг,
Босоніж стану на зів'ялі трави,
Відчувши гостро, що таке поріг

Вячеслав Руденко
2026.05.22 10:14
Наше довге, наче сни!
Ми без успіху вилазим
На зелене на весні -
Наші крила, ніби клешні
Наше довге, наче сни!

Наші підсумки і поле
Надсилають смертним- Геть! -
Як розчинники для солі ,

Віктор Кучерук
2026.05.22 06:14
Вітя
Шастає, як вітер,
Всюдисущий Вітя
Закутками рідного села, -
Начебто заблуда,
Нишпорить повсюди
І розповідає опісля:
Де чималі вишні,
А де нікудишні

Іван Потьомкін
2026.05.21 22:06
Ніколай Рубцов (1936-1971)
В хвилини музики печальної
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.

хома дідим
2026.05.21 21:10
* 85 *
із ранку визирнеш надвір
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier

Кока Черкаський
2026.05.21 20:19
Птахи
Може то ворони,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!

Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,

Костянтин Ватульов
2026.05.21 18:45
Ніч
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.

Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь

Євген Федчук
2026.05.21 18:04
Як Данило Галицький Галич втратив
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість

Артур Курдіновський
2026.05.21 13:39
Пісня моєї душі (рондель)
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"

Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені…
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
* * *
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,

Юрій Гундарів
2026.05.21 09:41
Я - у вишиванці!
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!

По ночах небо геть червоне,

Ірина Вовк
2026.05.21 09:06
А ВОДА ПО КАМЕНЮ (Епітафія)
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця. Князь, що тримав небо над Руссю, поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові. Ліворуч від нього – Любава, тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни. Вона – жива

С М
2026.05.20 20:20
Третього тижня у «Челсі» (Jefferson Airplane)
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі

Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 Я - українець

Пишаюся своїм козацьким родом
І не соромлюсь імені свого.
Я є сльоза великого народу,
Пилинка тільки з образу його.
Я - українець, мов рушник барвистий,
У світлих і печальних кольорах.
Я - українець, як напій ігристий,
Що піниться й вирує на устах.
Я – українець! Чуєте навколо
Ви стогін мій, і плач, і сміх, і спів...
Глузуєте, напевно, мимоволі,
Що я живу, як жити Бог велів.
Я не обніс свою ділянку дротом,
Чужого не поцупив у біді.
Моє добро - моїм полите потом,
Мозолями нажите у труді.
Від золота і срібла не в захваті,
Тому й чужих прикрас не помічав,
Але я бачу, як навкруг багато
Зростає гарних хлопців і дівчат.
Вони ідуть уже мені на зміну,
Щасливі діти вільної землі.
Сльозинки і пилинки України,
Її майбутні радощі й жалі…

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-14 00:43:27
Переглядів сторінки твору 9322
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.379 / 5.5  (5.079 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.309 / 5.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.829
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.05.22 06:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-11-14 08:34:36 ]
Скажу чесно: дочитав до слів "Я є сльоза великого народу" і подумав - черговий сльозливий вірш про нашу нещасливу країну з закликом бути щасливим від того, що я - українець. Але, дочитавши до завершення, відчув вірш по-іншому, і це відчуття мені сподобалось. Гарний вірш, розумний і, хочеться вірити, щирий. Добре, якби ми усі такими були, добре, якби останнім словом не було "жалі"! Невже приреченість вже у підсвідомості?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-14 09:14:45 ]
Дуже сподобався вірш, пане Вікторе! Я переконана, що таке міг написати лише ЩИРИЙ українець, бо у нас стільки крові намішано і татарської, і турецької, і монгольської, і австрійської, і німецької, і російської, і польської... Від кожного з цих народів ми не завжди брали найкраще, може й тому так і живемо. Натурального українця, напевно, можна відшукати одного на мільйон. Я дуже рада, що, хоча б заочно, з таким познайомилася. З повагою Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-14 09:34:01 ]
Дякую вам.
Ось і мені набридли чужі жалі, їх плаксивість, їхня приреченість. Невже ми можемо і тільки уміємо скаржитися на власну долю? Навіщо ми подібні речі втлумачуємо у мізки молодих? В кінці кінців, а куди поділася наша славнозвісна гордість?
Так, не все у нас гаразд було, є і, напевно, ще буде, але через усі оті негаразди, що весь час переслідують нас, не потрібно соромитися самим себе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-14 10:52:36 ]
Справді, українець - це звучить гордо. Мені жаль, що у нас на Донеччині мало не кожен ...енко швидше скаже про себе: "ми, русскіє,.." Виходить, людині все одно, хоч турком його називай? А я - українець і мені солодко від цього.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-14 11:17:47 ]
Розумію тебе, Ігоре, але нікого примушувати не потрібно, що він українець, кожний повинен те усвідомити сам. Нехай не сьогодні, нехай трохи згодом, але, щиро сподіваюся, воно так і буде. Молодь у нас розумна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-11-14 11:30:36 ]
Після таких слів хочеться бути більш достойними громадянами такої благословенної землі. Тільки від нас залежить - будем ми радощами, чи жалями своєї вітчизни. Дякую, Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-14 12:02:41 ]
Я щиро вдячний і тобі, Наталко, за добрі слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-15 11:57:54 ]
Шановний Вікторе!Дуже вдячний за громадянську позицію і за гарного вірша.Таких віршів, які виховують українців і допомагають усвідомити свою ідентичність у свіцті є досить мало.Саме наразі, аби їх більше публіковалося у ,,Поєтичних майстернях,,.
З повагою Михайло Севрук


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-15 17:51:14 ]
Погоджуюся з вами, пане Михайле, що, справді, останнім часом дуже рідко зустрічаються патріотичні вірші, здається, що люди соромляться цієї теми, вважають її не головною темою сьогодення, і результат - немає тих віршів, у яких би автори оспівували красу рідного краю, виражали любов до своєї землі, відстоювали свою громадянську позицію...
Розумію вас і повністю погоджуюся з вами.
Дякую за добрі слова.