ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.12.08 22:48
***
Вишенька закрила очі,
Листячком укрила ніжки
І лягла, у неї спочин …
Від садової доріжки
Десь тако за кроків зотри
Ще приліг горіх волоський
Каже, що запізня осінь…
Грудень з нічкою прискорить

Іван Потьомкін
2025.12.08 22:29
Найперша християнка з-поміж неюдеїв
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв,
Допомогти по змозі усім недужим.
Замаячіли на обрії могутні кедри леванонські.
Можна б і пе

Борис Костиря
2025.12.08 22:11
* * *
Засніжені вершини гір -
Шпилі, що пронизають небо.
Куди лише сягає зір,
Лечу я поглядом до тебе.

Засніжені вершини гір
На вістрях доброту тримають.
Ти зачаровано повір

Володимир Бойко
2025.12.08 17:21
Контроверсійне - 3
Нації, що уявляють себе великими, одержимі манією «ощасливлювання» інших. Була тая дружба, як собача служба. Демократія потрібна демократам, масам потрібна охлократія. Де українець шукає броду, там єврей наводить мости. Історичні рішення не бу

С М
2025.12.08 15:25
Лиха Кохана (The Doors)
мчить лиха кохана
цілу ніч і день
їде аж до дідька
просити грошей
а дідька не узуєш
нині час одплат
каже їй вертай-но
що тратила назад

Артур Курдіновський
2025.12.08 07:18
Художнику (рондель)
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.

Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,

Віктор Кучерук
2025.12.08 06:50
* * *
Перепілка ляскає у житі,
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...

Тетяна Левицька
2025.12.08 00:02
Надія
Вранці протер очі заспаний день,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.

Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,

Борис Костиря
2025.12.07 22:20
Заборонений плід
Заборонений плід закотився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.

Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився

Іван Потьомкін
2025.12.07 22:16
***
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Микола Дудар
2025.12.07 22:02
Із серії про москалів...
Потребність спокою зросла…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…

Кока Черкаський
2025.12.07 19:04
Ню
твою поезію я глибоко шаную і ціню,
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...

Віктор Насипаний
2025.12.07 18:01
Складна фразеологія
Уроки лінь робити, купа всього у Сашка.
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в

Євген Федчук
2025.12.07 12:23
Велика Смута в Московії початку сімнадцятого століття
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.

Тетяна Левицька
2025.12.07 08:06
Мак червоний
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.

Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —

Віктор Кучерук
2025.12.07 06:13
* * *
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 А він стояв, закоханий у осінь...

Дозвольте закохати Вас... у осінь.
Вона стоїть одна на бережку
Край озера, де серце потай просить
До літа хоч би кладочку хитку.

Олеся Овчар

Образ твору А він у Осінь закохався сонцелику,
у злото кіс її, туман сумних очей
у вдачу непросту, і трохи дику,
тендітний трем оголених плечей.
“Ти змерзла... дай зігрію ноги босі,
до серця пригорнись, ти геть тремтиш...”
“О, легіню, - сказала тихо Осінь, -
залиш мене - себе занапастиш...
Мене кохати, то кохати тугу,
то приректи себе на вічний сум -
сьогодні я така, а завтра — друга...
Розтану наче дим, як вітру шум.
Проллюсь дощем у почуття гарячі -
схолонеш ти, і серце розіб'єш...
Ти п'єш кохання, а воно незряче,
доп'єш до дна — отрути відіп'єш...
Бо зникну я, мов сонце поміж хмари,
як паморозь із трав у день ясний,
не я тобі, мій легіню, до пари,
забудь мене, журавоньку сумний.
Я змушена піти... тебе покину -
Срібноволоса дівчина-зима,
сестра моя, прийде мені на зміну...
Укриє кригою тебе вона...

А він стояв, закоханий у осінь,
очима пив сумні її вуста,
бажав зігріти ніжки її босі...
“О, Осінь сонцелика, золота...”



2010

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-16 10:04:35
Переглядів сторінки твору 10397
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.249 / 5.5  (4.930 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.035 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.21 22:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Потебня (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-16 18:14:11 ]
Мені просто дуже подобається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-16 19:24:09 ]
Дякую, Володимире! Рада Вам щиро!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-16 20:43:29 ]
Аделечко, так ніжно і щиро про кохання, яке вважають нерівним через вік. Чудовий твір! Знаю немало таких випадків. Одна така Осінь відповіла на обурення свекрухи: "Хоч рік, хоч п'ять, та я знатиму, що була в житті щасливою" Успіхів Вам!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-16 22:37:01 ]
Дякую щиро, Оленочко. Зміст закладався дещо інший...
Та перечитавши ще раз очима сторонньої людини, бачу, що можна й так витлумачити мною написане. І це теж радує, бо кожен у прочитаному знаходить щось своє.
Навзаєм успіхів і натхнення!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-16 22:39:57 ]
Золотавий серпанок
ось вогнем листопаду кружляв..
Подарований танок
твій останній - мов крик журавля.
Віддзеркалює небо
в наших душах безмежність розлук.
Вже нічого не треба!
Лише згаснути в дотику рук...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-16 22:45:23 ]
Чудовий і щемний експромт, Міша. Дякую щиро за нього. Мені дуже приємно, що мої рядки знайшли відгомін у Вашому романтичному серці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-16 22:52:31 ]
Ваші рядки не можуть не відгукнутися :) Спасибі! Якщо дозволите, десь при нагоді використаю "нашептаний" вами експромт для самостійного вірша.:) Щасти вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-16 23:10:04 ]
Хіба я можу не дозволити? Пишіть! Буду рада читати Ваші чудові твори. Ви ж знаєте.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 00:11:48 ]
Дуже гарно, філософськи глибоко, пісенно-музично.Поезія Олесі навіяла чудовий вірш. Вітаю, Адель.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 00:17:47 ]
Спасибі, пане Ярославе, за теплий відгук. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 11:02:57 ]
Мені дуже сподобався Ваш вірш, Адель. Тільки трішечки шкода Осінь. Це так нелегко відкидати чиєсь кохання. Але що поробиш, осінь - пора прощань.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 12:49:50 ]
Дякую, Світлано. Мені дуже приємно знати, що мій вірш прийшовся Вам до душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шукач Матерій (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 16:08:49 ]
перші, що і останні 5 рядків...неначе дежавю. Ну а решта...то як каже наш программіст не головний але основний кусок кода :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 21:21:02 ]
Розшифруєте свій коментар, чи залишите домислювати?=)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шукач Матерій (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 10:31:22 ]
А що тут казати, так думки в слух, прояв чергової миттєвої слабкості :))) Просто в голові одразу згадалась і та "осінь", і "золота коса", "очі" і та "вдача" й ті бісові в доброму розумінні "босі ноги". Які між інщим в силу обставин маютьсаме що не є, пряме відношення до мене :))))) Одним словом (а вийшло не одним) хотів би сам був би написати такі рядки, але враховуючи поетичну бездарність залишаеться лиш раз по раз прокручувати в голові. Стосовно того що між цих рядків...краще промовчу, бо критика в даному випадку недоцільна. Хоча зазначу , так як є тільки мить між минулим і майбутнім, то можливо те розміщене між основними рядками і є життя. А у справжньбому житті ми збагнем речі тільки тоді, коли вони стались (посилаючись на середньостатистичний варіант і мою субєктивну думку).
Вам всіх благ, а найголовніше натхнення.
Пішов далі шукать...:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-18 12:08:52 ]
Спасибі за таке щире пояснення.:)
І Вам бажаю всіх благ, а найбільшого з них - душевної рівноваги, що народить нові, чисті, щирі почуття, котрі, дай Боже, відіб"ються в душі, не болючим спогадом, а теплим негаснучим вогником життєдайного кохання.
Хто шукає, той знаходить.;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 11:57:50 ]
Так ніжно!..
Дуже сподобалось.
Кілька порад:
1.Ти змерзла... дай зігрію ноги босі,
до серця пригорнись, бо вся тремтиш...”(замість повтору "ти".
2.Повтор однокорінних слів "п'єш..."
Не пий кохання, бо воно незряче,
доп'єш до дна — отрути відіп'єш...
3.Тебе укриє кригою вона - перестановка слів для покращення ритміки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-27 16:05:48 ]
Щиро дякую, Сашо. Я подумаю, над твоїми зауваженнями.
Натхнення!:)