Ось так просто вона жила. Просто просиналась, просто вчилась, просто дружила, просто сміялась, просто плакала, просто читала, просто лягала спати і кожного ранку все просто повторювалося знову. Серце її жадало любові, але, незважаючи на це, нічим не переймалося і просто перекачувало кров, билося рівномірно, спокійно…
Життя текло спокійно, як річка посеред широкого зеленого лугу, і ніщо не віщувало тривоги. Але одного разу вона познайомилася з тим, хто і є винуватцем написання цієї історії (ну, назвемо його Андрієм).
Спершу все було досить гарно: він смикався за кіски, а вона билася книжкою по голові. Проте, раптом настав переломний момент, коли визріло рішення стати трішки дорослішою. Стосунки з зовнішнім світом поступово налагоджувалися і все, здавалося, по трішки ставало на свої місця.
Згодом вони стали найкращими друзями, разом поверталися зі школи і ходили гуляти. Він проводив її до дому і по дорозі вони завжди знаходили, про що поговорити.
Аж раптом, як грім серед ясного неба, з’явився інший (нехай він буде Сашком). Цілий рік вона не звертала на нього особливої уваги. Звичайно, він – досить цікавий, розумний, дотепний хлопець, виділяється з сірої маси, але, в принципі, особливо великого інтересу в неї він не викликав.
Коли їй довелося надовго розлучитися з Андрієм, вони часто зідзвонювалися, говорили про все і ні про що. Часто сиділи «на лінії» до ночі, або й до півночі. І їй чомусь здалося, що вона закохалася. Серце тьохнуло, забилося частіше, сади зацвіли, пташки заспівали, сонце засвітило яскравіше… Впродовж розлуки вона була переконана, що кохає, і навіть почала будувати плани на майбутнє…
Але не було б цієї історії, якби все було так просто.
Одного разу її подруга закохалася в Сашка. Як чуйна людина, наша героїня щиро переймалася щастям близької людини. Але, поки піклувалася про подругу, навіть не помітила як сама ним зацікавилася. От просто не помітила, і все. А серце добре запам’ятало Сашка (принаймні зі слів подруги) і причаїлося, тихо перекачуючи кров…
Прийшов день зустрічі з Андрієм. Все було чудово. Вони сумували один за одним і були дуже раді зустрічі. Вона, переконана що закохана, була щасливою і вірила у взаємність почуттів. Андрій же не дуже поспішав виявляти почуття, які вирували в ньому. він просто не міг цього зробити. Чи то йому було страшно почути відмову, чи він не був впевнений в своїх почуттях, але вона не чула і не знала про його любов. Та й, більше того, вона мала причини для ревнощів і невпевненості у взаємності своїх почуттів. Це її просто дратувало.
Аж тут навчання знову звело її з Сашком. Серце тьохнуло вдруге, та вже сильніше і ще перед тим, як вона вирішила, що це любов. Згадавши всі хороші слова і переваги Сашка (до яких належала і чарівна посмішка), серце почало подавати знаки, починаючи частіше битися при зустрічі і тріпотіти при погляді в очі хлопця. Вона зрозуміла, що це щось сильне, непереборне і дуже приємне. Ось це напевно і є любов…
Але як же Андрій? Що скаже подруга? І як відноситься до неї Сашко?
Після важких роздумів і суперечок із серцем, вона зрозуміла, що Андрій – це найкращий друг, який часто їй допомагає і розділяє з нею багато секунд свого життя, але він ніколи не стане її коханням. Не затремтить її серце від щастя, після його слів «я тебе люблю»,не зможе воно віддатись йому навіки і повністю. Адже другові можна довірити зберігання своїх таємниць, думок, почуттів і частинки, лише частинки серця, але любов, душу і серце цілком, повністю ми можемо віддати назавжди лише справжньому коханню.
Вона тепер точно знає, що хоче сказати їй Андрій. І саме цього вона боїться. Їй соромно і боляче, тому що вона не зможе відповісти йому взаємністю…
Що ж вона наробила!!!
Вона поспішила зробити висновки і розіб’є серце Андрієві. Їй буде ще більше сумно і боляче, ніж йому, адже від самої думки про це її серце ніби обливається кров’ю, зжимається від болю і перестає перекачувати кров.
Подруга, хоча й переконує її, що розлюбила Сашка, все ж обманює, її видають очі… І вона любить Сашка! Він же навіть інколи звертає на неї увагу, виділяє її з натовпу, але…
Вона заплуталась в своєму житті, в своїх почуттях, відчуттях, і весь світ навколо ніби поглинув її цілком. І тут, у череві, так темно, лячно і незрозуміло де вхід, де вихід і де хто…
Чому ж життя таке складне?????????

2010