ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.12.04 00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити. Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний. На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки. Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе. Дзеркало душі

Тетяна Левицька
2025.12.04 00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.

Світлана Пирогова
2025.12.03 22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.

Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить

Артур Курдіновський
2025.12.03 21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)

***

Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.

Микола Дудар
2025.12.03 21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…

Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.

Юрій Лазірко
2025.12.03 01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол

Іван Потьомкін
2025.12.02 22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М

Тетяна Левицька
2025.12.02 22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть

Олександр Буй
2025.12.02 21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...

На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих

Володимир Мацуцький
2025.12.02 20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

В Горова Леся
2025.12.02 17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.

Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,

Борис Костиря
2025.12.02 14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.

Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,

Сергій Губерначук
2025.12.02 10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Вірші

 * * *
Спасибі, Боже, за оцей двобій.
Й душі, буває, так потрібні лати!
Я, мабуть, надто глибоко в собі, -
Без болю і без бою не дістати.

За щит і меч, за щирих ворогів,
За друзів - і на думці, і на ділі,
За те, що кожним подихом учив
Свою любов завжди тримати в силі.

Хай не дійде до гострого ножа,
Не сіється зі слів шалений вітер,
Якщо живе одвічне, як душа:
Усе прийняти і усе простити.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-20 13:45:56
Переглядів сторінки твору 5971
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-20 13:57:48 ]
Гарний, щирий і емоційний твір, Юлю, близькі відчуття і переживання. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-11-20 18:26:06 ]
Спасибі Вам за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-11-20 14:20:30 ]
Але ж як важко "Усе прийняти і усе простити"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-11-20 18:17:43 ]
Важче встояти і не зневіритись, не піддатися відчаю і не проявити слабкість. Втім, цей вірш має і реальну основу. Ви знаєте яку. Глибина ненависті вражає. Втім, думаю, Ви відчуєте це і самі, прочитавши ось хоча б тут: http://www.imounr.org.ua/?p=15421


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2010-11-20 16:28:37 ]
Юлю. Відчув у твоїх строчках непересічного майстра. Однак щодо цього вірша, то він, здається мені, позбавлений цілісності. Якщо "Усе прийняти і усе простити", то нащо битися і дякувати Бога за зброю? І нащо битися з тим, хто хоче дістатися до твоєї (літературної героїні, звісно) душі? З повагою М.К.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-11-20 18:22:52 ]
Дякую на добрім слові. Щодо цілісності: "прийняти усе" не значить не відстоювати, не захищатися. Як і не значить, що не треба нападів пробачати. І дякувати Богу є за що: це загартовує. Лише - за однієї умови: коли не нарікаєш (приймаєш) і коли пробачаєш. Тоді навіть поразка в земному розумінні стає перемогою. І любити треба вміти сильно. Ніжно, але сильно.
Тож для мене усе цільне і зрозуміле: таке бачення життя на сьогодні. З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Білець (Л.П./М.К.) [ 2010-11-20 18:02:53 ]
А мені вірш сподобався. Дійсно, усе прийняти і усе простити може тільки високо духовна людина. Прочитавши твір, мені чомусь пригадалися слова з Біблії: «А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже». Спасибі Юлю за цікавий, змістовний вірш. Миру Вам і добра !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-11-20 18:24:02 ]
Дякую! Особливо за цитату.
З повагою, Юлія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Білець (Л.П./М.К.) [ 2010-11-20 18:03:24 ]
А мені вірш сподобався. Дійсно, усе прийняти і усе простити може тільки високо духовна людина. Прочитавши твір, мені чомусь пригадалися слова з Біблії: «А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже». Спасибі Юлю за цікавий, змістовний вірш. Миру Вам і добра !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-21 07:08:43 ]
Чудовий вірш! У ньому твоя, Юлю, душа мов на долоні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-11-21 14:43:01 ]
Душа як на долоні... А це вже не завжди добре. Легко бити по таким.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-21 10:26:31 ]
Цікавий вірш. Як я його прочитую, йдеться, передовсім, про боротьбу з самим собою за власне Я - "Я, мабуть, надто глибоко в собі, / Без болю і без бою не дістати." - і тому все, що з нами відбувається, стає наближенням до мети і за це - "За щит і меч, за щирих ворогів, / За друзів - і на думці, і на ділі," - треба дякувати і приймати... філософський вірш. Наснаги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-11-21 14:44:03 ]
Спасибі! Боротьба завжди триває, і не одна. Тут, власне, про їхню багатошаровість і йдеться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-11-21 12:03:39 ]
"Без болю і без бою не дістати" – надзвичайно влучно сказано. (не можу не відгукнутися)! сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-11-21 14:45:04 ]
Спасибі!