(Матеріал має корисний практичний бік, апробований у наш час і на нашій землі, і готовий до масового застосування. Якщо ще є на чому)

Життя починається на пенсії!

Якщо Ви – талановитий пожежник (охоронець супермаркету, перукар, кухар, столяр вищої категорії, не так уже й важливо), у далекій юності тримали в руках баян (скрипку, контрабас, барабан, фортепіано) і за 20 років бездоганної служби на благо держави (штрафуючи за порушення пожежної безпеки, ловлячи крадіїв, випікаючи булочки) заслужили право на відпочинок – Вам саме час піти у культуру! І не просто піти, а очолити справжній Культурний центр!
Тільки у жодному разі не переймайтеся тим, що й саме-то поняття культури для Вас досить туманне, і культурні традиції, здається, започатковані творчістю Вєрки Сердючки… Це не має жодного значення, коли завдання директора – не знати, а командувати!

Якщо дістають підлеглі

Проте на олімповій посаді директора Вас може спіткати величезна прикрість: колеги. Особливо якщо вони, на відміну від Вас (яка ганьба!), віддають перевагу класичній музиці, для чогось гуртують навколо Центру митців – якихось там поетів, музикантів, художників і наполегливо просять вахтера прикрутити у концертній залі гучність телевізора, коли у цій залі люди зібралися послухати якийсь там оперний спів (а бойовик у самому розпалі!). Ще ці нестерпні колеги ходитимуть за Вами і дошкулятимуть своїми запитаннями: Як укласти договір? Де взяти костюм для Діда Мороза? Де положення про гурткову діяльність?
Якщо Вам не цікаво усе це знати, то й не треба: Ви ж директор. Директору можна усе.

Класифікація підлеглих

Підлеглі теж бувають різними. Найчастіше трьох категорій:

1. «Начальник сказав – обговоренню не підлягає». Ідеальні працівники. З такими усе можна провернути, лише - ні на хвилину не пізніше, ніж закінчується їхній робочий час.
2. «Сам собі режисер». Хитрий, далекоглядний, але вигідний народ. Володіє прекрасними акторськими здібностями. Любить грати інтелігентів і вчених, коли треба – хворих і щирих. За проведення потрібних йому операцій можна залучитися безсумнівною підтримкою. Щоправда, у певний момент може свиню підкинути, але - хто кого – час ще покаже.
3. «Тяглова сила». Активні, творчі, ідеалісти. Оце вони і ходять: де положення, де костюми, чому бойовик іде, чому ковбасою пахне… Саме вони – вороги номер один, яких треба ліквідувати. Культурно. Як і належить директору подібного закладу.

Отже - операція «Джунглі»

Щоб позбутися активних і творчих, навіть якщо саме завдяки цій активності і творчості Центр культури наповнюється, вибачте за тавтологію, самою культурою, можна діяти кількома способами:

1. Знайти привід, за що можна було б звільнити.
2. Якщо такий привід вперто не знаходиться – придумати його!
І чим більш живописний, тим краще!

Можна, наприклад, написати в міліцію, ба, навіть в СБУ, ні, краще іще в декілька державних структур про те, що на концертах, які проводять творчі, посеред зали Центру культури приземляється НЛО і представники позаземних цивілізацій вербують нічого не підозрюючих глядачів у свою цивілізацію (сценарій із Білим братством просимо не використовувати, аби уникнути проблем із авторським правом). І що цікаво, роблять це вони за допомогою музикотерапії! Будьте особливо обережні, слухаючи музику Моцарта! Її вплив украй небезпечний: під час прослуховування є загроза самореалізуватися!

Звичайно, що за таке неподобство організаторів мають арештувати. Та що там арештувати - вогнище за такими плаче!

Ще обов’язково треба розповісти про те, як саме зароджувалася традиція проведення вечорів із позаземними цивілізаціями, як проходило посвячення у Клуб мандрівників неземними світами: шляхом статевого акту із найпривабливішим інопланетянином (якщо вони бувають привабливими)! І при цьому свічку в руках тримати не обов’язково. В газетах і не таке вичитаєш…
Якщо ж творчі заходи привертатимуть увагу все більшої кількості людей, і до Вашого Центру приїжджатимуть шанувальники із сусідніх містечок – точно: щось не чисто. Так і можете кожного разу доносити вищому керівництву. Бувати на подібних концертах Вам особисто потреби немає: досить порахувати кількість відвідувачів і помізкувати на тему: «Чи можуть православні християни спокійно споглядати фото краєвидів і архітектури Непалу чи, наприклад, Індії, якщо там більше живе буддистів? Звичайно ж - це моральне приниження усіх християн!» І йти. Чому ви розносите плітки, спитають, упевнено скажіть: «щось не пускає долучитися до масового вербування», бо проти тих, хто не ходить на концерти і доносить про них, там «персонально розробляються особливі програми типу заклинань!»

Дуже важливо почати вчасно збирати на цих «носіїв культури» дос`є. Із заповзятістю аспіранта (якому півроку лишилося до захисту). Дослідити родовід, професійну діяльність, дружні контакти, збирати відомості про усіх, хто вітався з ними за руку і кого вони цілували у щічку. Дуже скоро, маючи в арсеналі добірку цікавих фактів, можна іти в народ: із гнівом праведним піднімати громаду, тому що на концертах бувають сторонні люди (а, може, вже й не люди?) і які чомусь проводиться по вихідних, а не в робочий час по буднях! Але доводьте послідовно, чемно, не поспішаючи: ніхто не має сумніватися у Вашій адекватності!

Через декілька місяців такої напруженої роботи Ви вже будете настільки переконані у своїй правоті, що навіть Ваші злісні колеги почнуть сумніватися: «може, і справді, НЛО прилітає і вербує бідних глядачів? І ми цим процесом керуємо?»

Вода камінь точить: або активні і творчі плюнуть на все і підуть, облиті незмивним брудом, або – збожеволіють і пропонуватимуть свої послуги разом із ними покататися на літаючій тарілці.

3. Щоб швидше довести до такого стану, потрібно 2-й пункт поєднати із 3-м: «опустити на землю». Ніщо так не підриває бажання десь там і на чомусь літати, як усі тяжкості існування в матеріальному світі. Тому треба:
- розмістити таких працівників у кабінеті, який не опалюється. Зовсім.
- проводячи телефонні кабелі, про існування цього кабінету забути. І не згадати взагалі.
- теж саме провернути із підключенням до Інтернету: для чого творчим працівникам Інтернет? Це ж кам’яний вік! От у фондосховищі, наприклад, Інтернет дуже потрібний! Якщо ж Вас все-таки примусили кинути кабель і до них, то – в будь-якому разі радійте, бо:
- Там немає комп’ютера! І не буде! Ха-ха!
- І принтера немає!
- І сканера також!
- І афіші нехай друкують, де хочуть!
- І телефонні переговори оплачують самотужки!
- І квіти для артистів купують самі! (Їхньої ж зарплати якраз на усе це на місяць вистачить!)
- І на додачу - нехай щодня відсиджують у тому кабінеті свій час, за який отримують гроші! Навіть якщо це нагадуватиме роботу водія трамваю без … трамваю. Або сам нехай купує, або на собі возить.
4. Якщо не допомагатиме нічого, підведе фантазія і працівники проводжують проводити поетичні, музичні, вокальні і всілякі інші там вечори – кажіть їм прямо: «А не піти б вам звідси за власним бажанням? За невиконання службових обов’язків! Директор тут -Я!!!».

І тоді можна буде спокійно відпочивати, отримуючи, окрім пенсії, ще й зарплату. Жодних договорів, ніяких дратівливих звуків скрипки, ніхто не попросить вимкнути телевізор… А так як в ЦК перестануть приходити люди, то ще й на зарплаті прибиральниці зекономити можна…
Що – культура? У когось від цього слова – найщасливіші і … найболючіші спогади, а колишні пожежні, кажуть, у таких випадках за брандспойти хапаються.