ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
***
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Битва зі смертю
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
* * *
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
Ти!
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
* * *
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Молода трава
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Мальви-обереги
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Князь заліський Ярослав Всеволодович
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Доля
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
* * *
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
* * *
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
Гірчитиме в Мені Війна --- український атмосферік
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
Дім червоний (The Jimi Hendrix Experience)
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
* * *
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
* * *
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Сидорович (1973) / Вірші

 Я їду, Львове
Я їду, Львове. Ти мене не втримав.
На оці мокра не з`явилась сіль.
Львів`яни йдуть повз мене – пілігрими.
І пластик вікон видає твій біль.

Мов гудзики, пришиті лиш до шкіри,
Такі потворні на фасадах доль…
Ти людям довіряв і, певно, вірив.
Шкода: поспівчувати хоч дозволь.

Довкола суші, "кофе" та фаст-фуди,
Арт-бари, космо, ультра… Жах. Амінь.
Наліплено тобі на древні груди,
Пришпилено до камяних творінь.

Гранітний монстр – Міцкевичу товариш.
Фальшиві лиця на бігбордах скрізь.
Не руш святого – душу лиш пораниш.
Залізли в тіло -- в серце хоч не лізь…

Мене в минуле кличе тихо пам'ять –
Туди, де бути вільним вмів ще Львів.
І спогади, протнувши час, поранять.
Чогось забракне. Може, щирих слів.

Таке чуже оце знайоме місто.
Таке далеке зблизька. Не моє.
Столиця галичан. Мені тут тісно.
Чи ж хоч куточок тут для мене є?

А мова, мова! Корчиться в судомах,
Коли злітає з уст дитини мат.
Мій бідний Львове! Бий уже на сполох.
Сучасний день – твого обличчя кат.
25.11.2010 р.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-27 19:11:59
Переглядів сторінки твору 3346
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.848 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.638 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.702
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.11.26 15:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2010-11-27 19:35:14 ]
Я була у Львові лише двічі і ну ду-у-у-же хочу приїхати знову. Ви зачепили мене за відкритий нерв, пані Лесю. Про таке особливе місто не можна писати неособливими словами. Вірш загалолм сподобався, але, як на мене, наприкінці звучить трішки публіцистично


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-27 19:49:32 ]
Не знаю, чи вдалося мені точно передати свої почуття... Я народилася у Львові, але вже років 15 там не живу. Львів дуже змінився. Я просто шалено його люблю, тому боляче дивитись, як він втрачає свою самобутність. Оті пластикові вікна на архітектурних шедеврах, іноземні написи де треба і не треба... Немає якогось єдиного продуманого плану розвитку міста, і це його дуже псує. Можливо, якби жила там постійно, то не так гостро реагувала б на це.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 21:59:19 ]
Не знаю, що гірше: пластикові вікна чи вікна, що розсипаються від старості.Мабуть, пластикові таки краще: усе ж таки спроба боротись з розрухою. Я була у Львові у цьому році. Вразила суміш крайнощів.У маленьких містах це не так помітно.І коли не йдеться про історичну цінність, не так зачипає національні почуття.А проблема мови - це ж не суто львівська проблема, мені здається, у цьому вірші це зайве.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-28 14:36:42 ]
Лесю, Львів справив незабутнє враження на мене і мою родину. Ви би спробували пожити в Донецьку. Тут мат - звичайна мова для спілкування. А ще можуть обкласти за те, що розмовляєте українською. Не факт, що кожний так робить, але трапляється. Львів прекрасний. Можливо, Ви пам'ятаєте його ще кращім.
А чому Ви пишете "кофе"? Чому не "кава"? Може я чогось не додивився?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-28 15:59:26 ]
Та ні, пане Ігорю, Ви, мабуть, не помилилися. Тут, як на мене, слово кофе вжито якраз в значенні страви після слова СУШІ. Взагалі, Львів завжди був мовним центром культури і чистоти української мови, тому я розумію цей біль Лесі. Щодо Донбасу - то там варто було б бити давно на сполох, та, як не дивно, мовне питання високопосадовців цілком влаштовує, навіть гірше... Лесю, гарний вірш. Хоча, можливо, Ігор правий з приводу "кофе"? Розумію так, що малося на увазі чужомовні слова.То, можливо, якось підкреслити саме це:в лапки взяти, чи що?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-29 20:13:00 ]
Дякую усім, хто не залишився осторонь цієї проблеми.
П.Тетяно, я не проти пластикових вікон взагалі, але як щодо, скажімо, площі Ринок? В ідеалі мали би бути якісь дотації, аби мешканці будинків, що внесені до списку ЮНЕСКО, мали змогу замінити вікна на дерев'яні. Утопія? На жаль. Іноземці захоплюються не тим, що уніфікує, а тим, що відрізняє Львів від інших міст.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-05 18:09:08 ]
Вибачте, Лесю, трошки зашпорталась у особистих справах і ледь не залишила поза увагою Ваше зауваження. Звісно, Ви абсолютно праві, але я стою на тому, що треба бути реалістами, а реалії на сьогоднішній день показують, що нам, звичайним людям, доводиться притримувати свої національні амбіції, оскільки не спромоглись ні достойну еліту виростити, ні самі тією елітою стати, а в результаті багато у цьому напрямі зробити не здатні. Просто я сподіваюсь, що пластик допоможе вберегти історичні будівлі до того часу, коли наше суспільство доросте до розуміння необхідності реставрації і збереження історичних цінностей дійсно, а не про чуже зарубіжне око. У наш час бездуховність крокує у маси навіть з церкви, тож вберегти б для початку хоча б таку історичну цінність, як людяність, притаманну нашу історичному корінню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-29 20:23:21 ]
Це окрема тема -- назви магазинів, вивіски, реклама.
Щоразу, коли приїжджаю, зауважую: знову якийсь новий магазин і -- чужоземна назва... Чи ті власники всі не українці, чи так хочуть пошвидше забути про свої корені? П. Олена добре зрозуміла. Дякую, що все ж любите моє місто таким, яке воно є!