ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.06.03 12:59
Жити має України…
Гімн України починається з очікування неминучого, але ж минуло і не здійснилось! Тож на сьогодення замість: «Ще не вмерла України…» доречні слова: «Жити має України…» 03.06.2026р. UA

Вячеслав Руденко
2026.06.03 12:40
Вогням Волопаса…
Я знайомий вогням Волопаса.
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!

Борис Костиря
2026.06.03 11:23
* * *
Я іду у пустельному лісі.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.

А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.

Віктор Кучерук
2026.06.03 07:00
* * *
Вуж плазує на городі
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...

С М
2026.06.02 22:13
Кейданс і Кескейд (King Crimson)
Кейданс і Кескейд
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть

Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”

Світлана Пирогова
2026.06.02 17:31
Жимолость (бружель)
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.

У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.

Артур Курдіновський
2026.06.02 17:10
Чорні квіти
Не відчуваю запах літніх трав,
Пишу рядки про інше тишком-нишком,
Бо червень чорні квіти розкидав,
Засипавши моє холодне ліжко.

Сьогодні поспішають майже всі
Скупатися в симфонії зеленій,
Знайти натхнення в радісній красі -

Вячеслав Руденко
2026.06.02 15:29
...туди, де досить малої крихти...
Покинь-мо нори!- Підемо в гори! -
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку

Тетяна Левицька
2026.06.02 12:51
На смак
Живу минулим, там моє життя
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?

Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,

Кока Черкаський
2026.06.02 12:09
Хвазан
Розвелось у нас хвазанів-
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".

Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний

Борис Костиря
2026.06.02 11:56
Самопізнання
Ні, я себе, напевно, знищу
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.

Я спалюю себе на вітрі

Ірина Вовк
2026.06.02 10:36
"Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 5)
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н. Біл

хома дідим
2026.06.02 08:43
* 102 *
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті

Охмуд Песецький
2026.06.02 07:47
Коли тебе немає
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб

Віктор Кучерук
2026.06.02 05:27
* * *
Я міг би загинути вчора
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.

Костянтин Ватульов
2026.06.01 19:27
Весна
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.

Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Сидорович (1973) / Вірші

 Я їду, Львове
Я їду, Львове. Ти мене не втримав.
На оці мокра не з`явилась сіль.
Львів`яни йдуть повз мене – пілігрими.
І пластик вікон видає твій біль.

Мов гудзики, пришиті лиш до шкіри,
Такі потворні на фасадах доль…
Ти людям довіряв і, певно, вірив.
Шкода: поспівчувати хоч дозволь.

Довкола суші, "кофе" та фаст-фуди,
Арт-бари, космо, ультра… Жах. Амінь.
Наліплено тобі на древні груди,
Пришпилено до камяних творінь.

Гранітний монстр – Міцкевичу товариш.
Фальшиві лиця на бігбордах скрізь.
Не руш святого – душу лиш пораниш.
Залізли в тіло -- в серце хоч не лізь…

Мене в минуле кличе тихо пам'ять –
Туди, де бути вільним вмів ще Львів.
І спогади, протнувши час, поранять.
Чогось забракне. Може, щирих слів.

Таке чуже оце знайоме місто.
Таке далеке зблизька. Не моє.
Столиця галичан. Мені тут тісно.
Чи ж хоч куточок тут для мене є?

А мова, мова! Корчиться в судомах,
Коли злітає з уст дитини мат.
Мій бідний Львове! Бий уже на сполох.
Сучасний день – твого обличчя кат.
25.11.2010 р.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-27 19:11:59
Переглядів сторінки твору 3542
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.848 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.638 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.702
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.11.26 15:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2010-11-27 19:35:14 ]
Я була у Львові лише двічі і ну ду-у-у-же хочу приїхати знову. Ви зачепили мене за відкритий нерв, пані Лесю. Про таке особливе місто не можна писати неособливими словами. Вірш загалолм сподобався, але, як на мене, наприкінці звучить трішки публіцистично


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-27 19:49:32 ]
Не знаю, чи вдалося мені точно передати свої почуття... Я народилася у Львові, але вже років 15 там не живу. Львів дуже змінився. Я просто шалено його люблю, тому боляче дивитись, як він втрачає свою самобутність. Оті пластикові вікна на архітектурних шедеврах, іноземні написи де треба і не треба... Немає якогось єдиного продуманого плану розвитку міста, і це його дуже псує. Можливо, якби жила там постійно, то не так гостро реагувала б на це.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 21:59:19 ]
Не знаю, що гірше: пластикові вікна чи вікна, що розсипаються від старості.Мабуть, пластикові таки краще: усе ж таки спроба боротись з розрухою. Я була у Львові у цьому році. Вразила суміш крайнощів.У маленьких містах це не так помітно.І коли не йдеться про історичну цінність, не так зачипає національні почуття.А проблема мови - це ж не суто львівська проблема, мені здається, у цьому вірші це зайве.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-28 14:36:42 ]
Лесю, Львів справив незабутнє враження на мене і мою родину. Ви би спробували пожити в Донецьку. Тут мат - звичайна мова для спілкування. А ще можуть обкласти за те, що розмовляєте українською. Не факт, що кожний так робить, але трапляється. Львів прекрасний. Можливо, Ви пам'ятаєте його ще кращім.
А чому Ви пишете "кофе"? Чому не "кава"? Може я чогось не додивився?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-28 15:59:26 ]
Та ні, пане Ігорю, Ви, мабуть, не помилилися. Тут, як на мене, слово кофе вжито якраз в значенні страви після слова СУШІ. Взагалі, Львів завжди був мовним центром культури і чистоти української мови, тому я розумію цей біль Лесі. Щодо Донбасу - то там варто було б бити давно на сполох, та, як не дивно, мовне питання високопосадовців цілком влаштовує, навіть гірше... Лесю, гарний вірш. Хоча, можливо, Ігор правий з приводу "кофе"? Розумію так, що малося на увазі чужомовні слова.То, можливо, якось підкреслити саме це:в лапки взяти, чи що?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-29 20:13:00 ]
Дякую усім, хто не залишився осторонь цієї проблеми.
П.Тетяно, я не проти пластикових вікон взагалі, але як щодо, скажімо, площі Ринок? В ідеалі мали би бути якісь дотації, аби мешканці будинків, що внесені до списку ЮНЕСКО, мали змогу замінити вікна на дерев'яні. Утопія? На жаль. Іноземці захоплюються не тим, що уніфікує, а тим, що відрізняє Львів від інших міст.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-05 18:09:08 ]
Вибачте, Лесю, трошки зашпорталась у особистих справах і ледь не залишила поза увагою Ваше зауваження. Звісно, Ви абсолютно праві, але я стою на тому, що треба бути реалістами, а реалії на сьогоднішній день показують, що нам, звичайним людям, доводиться притримувати свої національні амбіції, оскільки не спромоглись ні достойну еліту виростити, ні самі тією елітою стати, а в результаті багато у цьому напрямі зробити не здатні. Просто я сподіваюсь, що пластик допоможе вберегти історичні будівлі до того часу, коли наше суспільство доросте до розуміння необхідності реставрації і збереження історичних цінностей дійсно, а не про чуже зарубіжне око. У наш час бездуховність крокує у маси навіть з церкви, тож вберегти б для початку хоча б таку історичну цінність, як людяність, притаманну нашу історичному корінню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-29 20:23:21 ]
Це окрема тема -- назви магазинів, вивіски, реклама.
Щоразу, коли приїжджаю, зауважую: знову якийсь новий магазин і -- чужоземна назва... Чи ті власники всі не українці, чи так хочуть пошвидше забути про свої корені? П. Олена добре зрозуміла. Дякую, що все ж любите моє місто таким, яке воно є!