
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Померла поетеса Белла Ахмадуліна

29/11/2010. Вечная память! Других слов пока нет", - написал писатель Евгений Попов в понедельник в своем блоге в "Живом журнале".
Информацию о кончине Ахмадулиной в эфире "Эха Москвы" подтвердила заведующая литературно-творческим отделом ЦДЛ Наталья Познанская.
По ее словам, поэтесса умерла на 74-м году жизни в Переделкино.
Белла (Изабелла) Ахатовна Ахмадулина родилась 10 апреля 1937 года в Москве. Школьницей работала внештатным корреспондентом газеты "Метростроевец". Стихи писала с детства, занималась в литобъединении при ЗИЛе. Сразу после школы Ахмадулина поступила в Литературный институт, еще студенткой начала публиковаться в литературных журналах, а также в рукописном издании "Синтаксис". Помимо поэзии, она занималась журналистикой, писала очерки.
В 1959 году Ахмадулину исключили из института за отказ участвовать в травле Бориса Пастернака, но затем восстановили, и в 1960 году она закончила Литинститут, защитив диплом на "отлично".
Первая книга Ахмадулиной - "Струна" была издана в 1962 году.
В 1964 году Ахмадилуна снялась в фильме "Живёт такой парень", где сыграла журналистку.
Вместе с Андреем Вознесенским, Евгением Евтушенко и Робертом Рождественским она считалась "поэтом эстрады". В 1977 году Ахмадулина была избрана почетным членом Американской академии искусства и литературы. В 1979 году сюрреалистический рассказ Ахмадулиной "Много собак и собака" вошел в неофициальный альманах "Метрополь".
Ахмадулину считают одним из наиболее ярких поэтов, начинавших во время хрущевской оттепели. В 1989 году Ахмадулина была награждена Государственной премией СССР.
МОСКВА, 29 ноя - РИА Новости. Скончалась известная советская и российская поэтесса Белла Ахмадулина, сообщают ее коллеги.
"Час назад умер великий русский поэт . Вечная память! Других слов пока нет", - написал писатель Евгений Попов в понедельник в своем блоге в "Живом журнале".
Информацию о кончине Ахмадулиной в эфире "Эха Москвы" подтвердила заведующая литературно-творческим отделом ЦДЛ Наталья Познанская.
По ее словам, поэтесса умерла на 74-м году жизни в Переделкино.
Белла (Изабелла) Ахатовна Ахмадулина родилась 10 апреля 1937 года в Москве. Школьницей работала внештатным корреспондентом газеты "Метростроевец". Стихи писала с детства, занималась в литобъединении при ЗИЛе. Сразу после школы Ахмадулина поступила в Литературный институт, еще студенткой начала публиковаться в литературных журналах, а также в рукописном издании "Синтаксис". Помимо поэзии, она занималась журналистикой, писала очерки.
В 1959 году Ахмадулину исключили из института за отказ участвовать в травле Бориса Пастернака, но затем восстановили, и в 1960 году она закончила Литинститут, защитив диплом на "отлично".
Первая книга Ахмадулиной - "Струна" была издана в 1962 году.
В 1964 году Ахмадилуна снялась в фильме "Живёт такой парень", где сыграла журналистку.
Вместе с Андреем Вознесенским, Евгением Евтушенко и Робертом Рождественским она считалась "поэтом эстрады". В 1977 году Ахмадулина была избрана почетным членом Американской академии искусства и литературы. В 1979 году сюрреалистический рассказ Ахмадулиной "Много собак и собака" вошел в неофициальный альманах "Метрополь".
Ахмадулину считают одним из наиболее ярких поэтов, начинавших во время хрущевской оттепели. В 1989 году Ахмадулина была награждена Государственной премией СССР.
http://www.rian.ru/culture/20101129/302382705.html• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"М.Хазин. Постмодерн – реальность или фантазия?"