ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.06.16 15:58
Звернення до Галини Шибко та Редакції майстерень.
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьківім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний. До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не

Борис Костиря
2024.06.16 15:27
Прогулянка в лісі
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі

Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя

Ігор Шоха
2024.06.16 15:10
Ще...
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень

Євген Федчук
2024.06.16 14:45
Битва під Шумськом в 1233 році
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати

Сергій Губерначук
2024.06.16 14:31
Годиннику
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.

Самослав Желіба
2024.06.16 08:29
***
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.

Світлана Пирогова
2024.06.16 08:07
Повня
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют

Віктор Кучерук
2024.06.16 07:39
* * *
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.

Микола Соболь
2024.06.16 05:47
Людська бездушність
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…

Ярослав Чорногуз
2024.06.16 05:10
Поетів пощадіть, о Музи...
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.

Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,

Артур Курдіновський
2024.06.16 02:18
Love is...
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...

Юлія Щербатюк
2024.06.16 00:00
Настало літо (хайку)
Настало літо
Аромати навколо
Липи квітують
***
Великі хмари
Заполонили небо
Ітимуть дощі
***

Володимир Ляшкевич
2024.06.15 22:01
Пісня про щастя
Патетично - чоловічий голос)
Досить, кохана, буденності віхоли,
хочеться сонця і моря –
Поїхали!
У невгамовність прибою і синяви
барвного свята над будніми тінями!

(Іронічно – жіночий речитатив)

Іван Потьомкін
2024.06.15 19:13
"Усі ж ми діти Божі!"
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тарас

Микола Соболь
2024.06.15 16:37
Лети, Пегасе
Побути трохи ще у раю,
хотілося та обмаль часу.
Куди летіти, я не знаю?
Тримаю за крило Пегаса.
Тепер ти вільний, милий друже,
спіши між хмар, де сонце сяє,
ніколи ти не був байдужим,
як ніс мене за небокраї.

Хельґі Йогансен
2024.06.15 13:56
Хто ми?
Я не буду брехати, що знаю життя,
Розкидатись пихато словами.
Лиш скажи мені, хто ти і хто тобі я!
Поясни, що насправді між нами!

Може, карма чи так, випадковий союз?
Чи зустрілись споріднені душі?
І чому у тобі я фатально погруз?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Благодатна Еродія
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Орися Савлук (1993) / Вірші

 ластовиння
написати б тобі панегірик ,
почуття, законсервоване холодом.
ти мав необережність - повірити,
що я лишилась комусь заборгована.

коли твої очі витечуть - разом із
снігом, який тане по горизонталі,
тоді моє ім’я таки витчуть ,
вперше не помилившись. а далі

буде у нас любов. знову. почекай,
як мине «тепер», зоглядаючи на погоду.
і тільки не торкайся моїх плечей,
бо знаєш, що матимеш таку нагоду.


пост
якщо дістати твоє серце, і перекидати
його з руки в руку, а потім мати таку
необережність впустити й наступити,
то лишиться тільки червона рідина,
яка навіть чимось нагадає кров.


зима 2010




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-26 16:21:57
Переглядів сторінки твору 2980
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.002 / 5.13)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.002 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.822
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.03.05 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-26 16:56:42 ]
Дуже цікавий образ – оте танення снігу по горизонталі. А чому саме по горизонталі, до речі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Орися Савлук (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-26 17:27:41 ]
бо так не станеться. спочатку ж тане верхній шар снігу,
а потім нижні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-26 20:19:55 ]
Як на мене, надто кровожерливі образи (на кшталт фільму жахів): "очі витечуть", про серце, від якого залишиться лише "червона рідина" - ще жорстокіше.
Бр-р! І до чого тут "ластовиння", не зрозуміло...
Трохи переборщили і накрутили, Орисю, - знову ж таки, як на мене. Не ображайтесь, добре? Все одно Вашого потенціалу від Вас ніхто не забере. Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 10:43:49 ]
І тут треба детально розбиратися :) ПорядкОво буквально. Загальне враження, зазначу наперед, у мене позитивне. Цікавий ритм і деякі вдалі рими.

написати б тобі панегірик ,
почуття, законсервоване холодом.
ти мав необережність - повірити,
що я лишилась комусь заборгована.

тут майже все добре, окрім - створюється враження, що ліргероїня збирається писати панегірик почуттю. тоді чому "ти мав"? :) Якщо панегірик все таки ліргерою - тоді оте почуття треба якось інакше виділити, хоча б пунктуаційно -
написати б тобі панегірик...
(почуття законсервоване холодом)
ти мав необережність - повірити,
що я лишилась комусь заборгована.

опа... до речі - слово "заборгована" - :)))))) людина не може бути заборгована))) Заборгована - то зарплата, наприклад. А людина залишається - в боргу ;)


коли твої очі витечуть - разом із
снігом, який тане по горизонталі,
тоді моє ім’я таки витчуть,
вперше не помилившись. а далі

Сподівалася тут побачити цікаву риму до "разом із" - але не побачила. Чому? Може, там зробити щось типу - "тоді моє ім’я таки витчуть навскіс" ?

буде у нас любов. знову. почекай,
як мине «тепер», зоглядаючи на погоду.
і тільки не торкайся моїх плечей,
бо знаєш, що матимеш таку нагоду.

Все, тут уже у автора сили не витачило на потужне закінчення, на жаль ((
"Зоглядаючи" - сумніваюсь в існуванні цього слова.
Погоду-нагоду - дуже погана рима.
Почекай-плечей - взагалі не рима.


пост
якщо дістати твоє серце, і перекидати
його з руки в руку, а потім мати таку
необережність впустити й наступити,
то лишиться тільки

- тут хочеться чогось оригінальнішого, ніж

червона рідина,
яка навіть чимось нагадає кров.

Чимось нагадає кров - чим? І хіба не кеп очевидність каже нам, що з серця має текти червона рідина?

Творчих успіхів, Орисю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Орися Савлук (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-03 19:36:22 ]
зазвичай я на таке не відповідаю.

але. колись одна хороша людина ( Філіпчук Олена Миколаївна) сказала мені "не кажи,що книжка дурна,може,це в тебе не вистачає смаку чи розуму, аби її оцінити"

не буду коментувати все,бо це трохи виводить ,
а єдине,що вбило просто.
"я лишилась комусь заборгована" ... а Вам не спало на думку , що так воно і є ? що саме Я лишилась комусь (кимось) заборгована.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-04 09:36:39 ]
ну капєц, я потратила час, вказала тобі на помилки, а замість "дякую" отримала якесь відгавкування.

щодо "заборгована" - приймається.

але більше я тобі коменти не писатиму, раз ти їх так неадекватно сприймаєш. не хочеш розвиватися - твої проблеми, римуй погоду-нагоду, і будь щасливою.