Останні десятиліття сферу новинок у літературі Закарпаття поповнює талановитий прозаїк, що живе у часи постмодернізму, але з особливим азартом доводить оточенню свою непричетність до даної течії літераторів, Михайло Рошко.
Останнім письменницьким експериментом автора є містичні оповідання та містична повість «Ревнощі з того світу». Але чи справді рошківське новаторство у сфері «містика» лише вміння перенести читача у незвичне для української літератури середовище, репрезентувати нову тему? Чи, можливо, Михайло Михайлович вирішив матеріалізувати власні юнацькі захоплення письменниками-містиками, а талан у поєднанні з красою рідних Карпат замаскував так званий підсвідомий плагіат під рошківську манеру письма, і довів його до широкого загалу саме, як «ще одну новинку від Михайла Михайловича».
А, може, Рошко просто захотів відчути себе чарівником, і, розпочавши «новий бізнес» із експериментів над власною персоною, вирішив здійснити одну зі своїх давно забутих мрій – стати казкарем. Але це новоспеченому чарівникові здалося занадто дитячою ідеєю(а, можливо, Рошко побоявся, що «переплюне» Андерсена) тому взявся за містику( дуже поважає Булгакова, і прагне написати щось подібне).
Але хай би там що думав собі Рошко «до» – експеримент удався.