( гумореска)
Не може бути! Напевне, це сон. Не можу повірити. Ні, це не сон. Не вигадка. Не ігри хворої уяви. Це дійсно вона! Я її бачу. Прямо перед собою. Про всяк випадок протираю очі. Кліпаю. І знову бачу її. Чудо! Справжнісіньке чудо! Так не буває. Вона стоїть прямо переді мною ну майже на відстані витягнутої руки. Струнка, висока, красива, свіжа. Блискуча, наче у мареві. Стоїть із високо піднятою головою. Така непідступна і така бажана. По тілу пробігають легкі дрижаки. Так, це вона. Я хочу її. Хочу вже і прямо зараз. Пробую щось сказати, але в горлі все переклинило. Роблю глибокий вдих, видих. Стираю з лоба піт і дивлюся широко відкритими очима тільки на неї. Ні, це не міраж. Боюся навіть кліпнути, бо підсвідомо мене свердлить думка, що коли я закрию очі, то вона тут же щезне. Пропаде і все. А вона не щезає. Вона тут. Вона поруч. Звисока мовчки вивчає мене. А потім ніби ловить мій погляд і тихо, глузливо шепоче: - Ну, що ж ти замовк? Ти хочеш мене? Чи, може, я тут зайва? Красуня. Вона знає собі ціну. Тому й стоїть собі гордо, мовчки. Просто чекає. Серце у грудях починає шалено калатати. Я розумію, що це мій останній шанс. Якщо не зараз, то потім буде пізно. Я можу її втратити. І тоді все. Поборовши свій страх і невпевненість, роблю надзусилля і зриваюсь з місця. Ще мить і я біля неї. Якісь секунди і вона вже в моїх руках. Така бажана і жадана моя добра рятівниця – пляшка холодного свіжого світлого пива. Це просто спасіння на мою тяжку голову зранку після вчорашнього застілля…