( гумореска)

Подумати тільки. Позавчора зустрів давніх знайомих. Посиділи трохи у кафе, згадали старі, добрі часи. А вчора вони мені дзвонять і диктують адресу. Так і так, Васю, ось тобі сюрприз.
Завтра після обіду приходь за цією адресою. Ми тебе з прикольною подругою познайомимо. Якщо сподобається, - з тебе пляшка. А ні, то ні. Сам вирішуй. Одним словом, засватати мене задумали.
Робити нічого, втрачати теж особливо нема нічого. Беру і пишу адресу тої Галі. Після обіду забігаю в магазин. Не йти ж у гості з порожніми руками. Досить швидко знаходжу потрібний будинок і під’їзд. Піднімаюсь по сходах і відразу думаю, що сказати при зустрічі, з якої фрази починати. У голові море варіантів. Зупиняюсь на найпростіших: - Галя, добрий день. Я до вас. Вам мали сказати про мене наші спільні знайомі. Або ж варіант: - Галя, привіт. Я від наших спільних знайомих.
Перед дверима трохи вагаюсь, але в кінці кінців сміливо тисну на кнопку дзвінка. За мить двері відкриваються і з’являється вона. Класна пишногруда блондинка з голубими очима. Я просто в шоці. Щелепа відвисла. Язик не слухається. Белькочу щось на зразок: - Мені потрібно Галю. Вона усміхається і пропускає мене у квартиру.
- Ну що ж, проходь, роздягайся. Присядь десь. Трохи мене почекаєш.
- Спочатку проходити чи відразу роздягатися?
– Ну якщо ти такий нетерплячий, то можеш уже знімати штани, і вперед на ліжко чи на диван.
- Та ні, я просто приколовся. Чого зразу в ліжко? То якось не пасує. Може, поступово. Давайте хоч познайомимося ближче.
А сам собі думаю. Нічого собі. От що значить сучасні дівчата. А тут іще із кухні її голос:
- Знайомитися будемо у процесі, а поки що діставай , що ти там приніс і чекай. Сім секунд і я біля тебе. До речі, спирт приніс?
Я спочатку не врубався. До чого тут спирт? Але швидко зорієнтувався.
- Ні я горілку приніс. І вино. І шоколадку теж.
- Ну, народ. Говори йому одне, а він тобі друге.
- Я не знав, що ви спирт любите. Мені не казали.
А сам собі думаю: куди я попав? Алкашка якась. Спиртяк глушить. А вона якраз озивається із ванної:
- Ну що, ти вже ліг, роздягнувся?
- Ні, я ще ні. Я не можу так зразу. Мені звикнути треба, поговорити, поспілкуватися.
- Ти мені зуби не заговорюй. Сказано, лягай, значить лягай. У мене і так часу мало. А йому ще поговорити треба. Он під під’їздом бабки сидять. Підеш до них, вони тебе приймуть. Їм теж поговорити хочеться.
- Але я не можу так зразу. Мені настроїтися треба.
- Що , не можеш? Не сміши людей. Он який бик здоровий , а йому настроїтися треба. Тут головне , щоби я могла.
Ну, думаю, оце я влип. Прийшов перший раз до подруги додому , а вона відразу мене в ліжко . Невже спільні знайомі вирішили так із мене приколотися . А вона, видно, подруга без комплексів. Якщо не сказати гірше.
Відразу роздягайся і в ліжко ! Але може воно й ліпше . Роздягаюсь до трусів і бігом під одіяло.
- Ти там лягай на бочок і розслабся , зараз ще пару хвилин і я до тебе прийду.
Піднімаю одіяло , обнадійливо дивлюся на свій прихований агрегат і роблю ще одну спробу врятувати ситуацію .
- А може все-таки по десять капель горілочки чи винця за зустріч?
- Ні, ні, не треба. Зараз будем колотися.
- Що, що ? Кохатися ?
- Ну ти й приколіст . Колотися будем. Шприци приготуй.
Мене аж переклинило . Ну, думаю, я попав . Підставили мене по повній . Вона ще й наркоманка. Вколотися їй бач захотілося . Н-ну , н-ні ! Фігушки! Це вже переходить всі межі . Я миттєво зриваюся з-під одіяла , хапаю в руки весь свій одяг , пакет з горілкою і вином , біжу в коридор , скакаю у свої туфлі і кулею вилітаю із квартири.
Відразу за порогом лоб в лоб стикаюся із чорнявим хлопцем років двадцяти у спортивному костюмі . Боковим зором помічаю у його руках упаковку ампул і кілька одноразових шприців . Піднімаю голову і бачу його відкритий від подиву рот і квадратні перелякані очі:
- Що, ти теж колотися прийшов?
І тут мене перемикає . Різко гальмую , розвертаюсь і тупо дивлюсь на номер квартири . Тільки тепер до мене доходить , що номер не той !
Я в шоці… Помічаю господиню в махровому халаті із мокрим рушником на голові . Вона щось кричить і махає руками . Але мені це все уже по барабану. Йду вниз по сходах у одних трусах і туфлях, і мене розриває істеричний сміх . Оце так сходив на побачення . Прямо як у кіно. Будинок той, під’їзд той, звати Галя, а от номер квартири не той. Кому не скажи,- не повірять. А я й нікому не скажу.