ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.06.21 05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.

Борис Костиря
2025.06.20 21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,

С М
2025.06.20 15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво

Світлана Майя Залізняк
2025.06.20 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.



Панно Фа

Козак Дума
2025.06.20 14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.

Віктор Кучерук
2025.06.20 07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Асорті Пиріжкарня
2025.06.18 14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами. Коментарі свого часу сподобались, як сві

Віктор Кучерук
2025.06.18 05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі

С М
2025.06.17 22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах

Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза

 Слёзы

О, слёзы женские, с придачей
Нервических тяжёлых драм.
Вы долго были мне задачей,
Я долго слепо верил вам.
И много вынес мук мятежных.
Теперь я знаю, наконец:
Не слабостей созданий нежных,
Вы их могущества венец.

Н. Некрасов

Слёзы… Что это - сила, слабость? Что такое мужская скупая слеза? Каковы они, фальшивые слёзы? А слеза, прожигающая грудь до самого сердца? Слеза радости? Ох, как удивителен мир, выражаемый то смехом, то слезами…
Однажды я стал свидетелем трагедии. Идущий впереди меня автомобиль сбил мальчика лет семи, внезапно выбежавшего из-за стоящего у тротуара транспорта. Мальчик погиб на месте. Всё это произошло на глазах его родителей. Мать ребёнка, стоя на коленях возле сына, навзрыд плакала, не в силах даже причитать. Отец же стоял рядом, как изваяние, понурив голову, закусив до крови свою руку.
Из толпы, тут же собравшейся у места трагедии, вышла пожилая седенькая женщина, подошла к отцу мальчика и, мягко положив ему руку на плечо, сказала:
- Поплачь, сынок, поплачь. Выплесни горе со слезами. Нельзя так, молча, замыкать горе в себе.
Мужчина поднял замутнённый взгляд на женщину, виновато улыбнулся краешками губ, и отрицательно покачал головой:
- Не могу, мать. Не могу я плакать, не умею.
- Напрасно, сынок. Нужно поплакать, а то сердечко может не выдержать, – мягко настаивала старушка, поглаживая плечо мужчины. И тот вдруг зарыдал. Громко, с надрывом, задыхаясь и вздрагивая всем телом. Слёзы не капали, нет – слёзы текли ручьём на раскалённый асфальт, тут же испаряясь.
Старушка тоже пустила слезу, постояла ещё несколько минут, ласково, по-матерински поглаживая плечо мужчины, и побрела прочь, бормоча:
- Ну вот и хорошо, сынок, сердечку теперь легче будет. А то, неровён час, разорваться могло бы, сердечко то.
Я и мой пассажир, женщина средних лет, вернулись к машине и поехали дальше. Некоторое время молчали, думая об увиденном, но затем я нарушил молчание:
- А старушка, пожалуй, права.
- Конечно права, - подтвердила моя попутчица.
Мы ещё немного помолчали, как вдруг женщина спросила меня:
- А Вы умеете плакать? Доводилось в зрелом возрасте ронять слезу?
Я немножко растерялся от такого вопроса:
- Разумеется, умею. Но не всегда себе это позволяю. Часто на людях бываю. Люди же не любят слабых. А слёзы – это признак слабости.
- Глупость! – непререкаемым тоном сказала попутчица. - В Ваших словах есть признак глупости! И почему это Вы решили, что слёзы – это признак слабости?
Я не нашёлся, что ей ответить, и брякнул первое, что пришло на ум:
- Мужчины не плачут, мужчины огорчаются.
- Вы неверно истолковали эту реплику из фильма, - твёрдо заявила женщина. - Слёзы людские – это не стыд, не позор. Слёзы – это исцеляющая сила, данная нам природой.
- Возможно, - решил согласиться я, испытывая чувство неловкости за свой ответ.
- Вы ещё сомневаетесь? Напрасно. Поверьте, это так. Права была бабушка, уговаривая того мужчину поплакать. Ох, как права! Жизненный опыт ей это подсказал. Так что помогайте своему сердцу, если оно Вам не безразлично. Плачьте хоть иногда, - сказала мне на прощание женщина.
Прошло много лет с тех пор. Изредка я вспоминаю те слова, сказанные случайной попутчицей, но плакать всё-таки почти не плачу. Разве что всхлипну тихонько. Что-то внутри не даёт, мешает. Даже когда хоронил трагически погибшую маму – держался. После похорон тяжело заболел, но никак не связывал это со слезами.
Всё же попутчица моя была права: глупость, глупость мешает. Глупость и ненужный, неуместный стыд не позволяют пролить слезу. Сердце иногда просит, умоляет: поплачь, ну что же ты? Поплачь, помоги мне! А я ему в ответ – сигарету за сигаретой. Ну в крайнем случае валидол. А оно просит, чтобы я вылился слезой! Вылился, а не залился никотином или лекарствами. А я продолжаю потчевать его химией, травить дымом. Эх, верно говорят люди: дурная голова редко ладит с сердцем. Странно всё-таки получается: два органа – голова и сердце, а не понимают друг друга. Если бы не наша тупоголовость, упрямство, то сердца служили бы нам во много раз дольше.
Однажды я смотрел по телевизору новости, и в одном из блоков показали сюжет, снятый каким-то натуралистом. На берегу реки крокодил захватил молодую косулю и поволок её в воду. Неподалёку от этого места стоял бегемот. Косуля кричала, билась, пытаясь вырваться из железной хватки рептилии. И вдруг этот бегемот срывается с места и бросается в воду, всей своей массой тараня крокодила. Тот, спасаясь, выпустил добычу и скрылся под водой. Бегемот же, подталкивая своей огромной мордой косулю, стал помогать ей выбраться на сушу. На берегу косуля обессилено упала на траву, пытаясь языком дотянуться до раненой ноги, но это у неё никак не получалось. И тогда бегемот взялся вылизывать рану на ноге косули. В этот трогательный момент оператор дал крупный план и, о боже! - из глаз бегемота ручьём лились слёзы!
В детстве мне как-то довелось видеть плачущую лошадь. А в одной из газетных статей я читал о том, как собака, оставленная хозяином у трапа самолёта, лежала на траве лётного поля, глядя на закрытый люк самолёта, и из глаз её текли слёзы.
Не знаю, и, пожалуй, никто не знает, что происходит в этом состоянии, в этом настроении, когда катится слеза у какого-то животного, что с ним происходит внутри. Что происходит с его нервной системой, с его душевными какими-то порывами. Но что происходит с человеком нам дано понять.
Вот если задаться вопросом: что спасло сердца наших бабушек и матерей, оставшихся без мужиков в войну? Слёзы! А что им дало возможность преодолеть трудности, голод, холод и нужду? Тоже слёзы! Что не позволило миллионам сердец не разорваться от радости, когда пришла победа? Опять же слёзы. А что помогает новорожденному ребёнку самостоятельно вдохнуть первый глоток воздуха? Снова слёзы.
Слёзы – оборонительная сила. Сила женщины – в слезах. Ничто так не трогает мужчин, как слёзы любимой женщины, и ничто не раздражает его так, как слёзы женщины, которую он перестал любить. Женщина не права до тех пор, пока не заплачет. Слёзы – это дождь, смывающий земную пыль, что покрывает наши заскорузлые сердца.
Когда плачешь, то, может быть, и не становится легче. Но это обманчивое ощущение. То, что слеза сберегает возможность не разорваться сердцу, это уж, поверьте, столетиями доказано. Иначе человечество не было бы этой милостью награждено природой. Слёзы – это исцеление души. Не стесняйтесь плакать.

Москва.
2011 год




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-02-04 13:16:02
Переглядів сторінки твору 1062
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній