В.Неборак
поезія "Все залізло в кубельця, наїлось новин…"
збірка “Літаюча голова” та інші вірші”, Львів, 2005



"Все залізло в кубельця, наїлось новин
і поснуло. Лиш я на сторожі один.

Ні, таки не один — списа лагодить стиха
наді мною на стелі стара комариха.

Стерво знає: для нападу — ліпше пітьма.
І маневрами володіє стома,

щоб мене надурити, перетворити
на родовище крови, щойно відкрите.

Промовляю молитву подяки. Свічу
задуваю, лягаю, зітхаю, мовчу.

Із глибин світотвору, розгорнутих вгору,
чути рівне дзижчання небесного хору.

Я занурююся в гіпнотичні сади.
Я зриваю плоди, бачу зблиски слюди.

А в цей час комариха помпує крівцю,
бензобаки наповнює живою міццю.

Я для неї — плантація наркоти,
чи пивниця “Каґору”, чи м'ясо мети.

А вона — захмеліла упирка-коханка.
На світанку від неї — лиш цяточка-ранка.

Де поділась? Де травить добуту любов?
Незрівнянна, чи вернеться знов — пити кров?"

Пародія


Ми закрились обоє. Не треба новин.
Затулились горою покривал і перин.

До глибин світотвору гіпнотичних садів,
Трохи вниз, трохи вгору – заходився, як вмів.

Вічно щось заважає: то дзвенить “Київстар”,
То подушка злітає, то “дістане” комар.

Добре ти така вміла, серденько моє…
Трохи, правда, схмеліла, та “Кагор” іще є…

Я зриваю плоди, бачу зблиски слюди!
Не спіши, не втікай, а присунься сюди.

Щось незручно тобі? Заваджа бензобак?
Забираєшся геть? Щось напевне не “так”?

Незрівнянна, вернись! Гарантую любов.
Де поділась? Пішла? Сам залишуся знов.

Плани всі шкереберть . Задуваю свічу…
Що робити до ранку? .. Зітхаю. Мовчу.