ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (подражание форме)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-11 09:20:36
Переглядів сторінки твору 6270
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 09:41:15 ]
Хочеться сказати словами героя А.Миронова з "Діамантової руки": "Нет, уж лучше ви к нам". Це жарт, звісно. Вірш мені дуже сподобався. Справді, рідний край - завжди найдорожчий серцю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 09:53:44 ]
Полезна и заработная плата, и "северные" надбавки. А то, что литературному герою кто-нибудь когда-нибудь хотя бы намекнет (даже не обвинит) на его прошлое, тот всегда возразит, мол, он служил Родине, возможно, не осознавая того, что служил Системе.

Спасибон, о Любовь.
Первый комментарий - это как первый посетитель книжной лавки. Продавцу будущие удачи приносит женщина, продавщице - мужчина. Примерно так же, как и проводникам вагонов. Иной раз мне приходилось заходить по очереди сразу в несколько.
Просили...
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-11 10:06:04 ]
Колыма ты моя, Колыма,
Полноводное диво России.
Не однажды сходили с ума
Те, кто визу сюда не просили...:-(((

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 10:10:25 ]
Вы прямо как как Михаил Гулько. Это его рифма.
Я же пробовал от нее отмежеваться. И по-моему, она все-таки пролезла.

Спасибон.
Ваши экспромты поразительны.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-02-11 10:38:37 ]
Гарна пісня, Алексію!

Я був колись зі студзагоном зі Львова 3 місяці у Магадані - "столице Колымы и Чукотки". Цікава там природа - сопки і карликові берези. Місце, де ми працювали (по 14 годин в день без вихідних), називалось "поселок Солнечный", але майже все літо йшли дощі.) А коли ми на День Будівельника (єдиний вихідний за все літо) вийшли у місто, так нас там що кілька кроків зупиняли місцеві і просили передати привіти у Львів.) Незабутнє враження справило Охотське море - якесь свинцеве, суворе. Повна протилежність Чорному морю.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 11:14:44 ]
А любопытно было бы узнать - был ли смысл в этих практически трансконтинентальных переездах?
Неужели в Украине не было своих проблем даже учитывая то, что Вы ездили во времена развитого социализма, а экскурсии расширяют географический кругозор?
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 10:43:07 ]
Бачу, Колима - то якийсь новий тренд на ПМ :)

Я теж колись писала про Колиму, в шкільні роки, захопившись творчістю та життєвими долями деяких укр.поетів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 11:08:01 ]
Скорее всего, параллели. Конечно, можно вообразить, что я каким-то образом пытаюсь примазаться к есенинской славе, но я уже давно хотел написать что-то созвучное "Шаганэ". А это посмотрел на то, что делается (в т.ч. и в Иране - да и там шевеления) в окружающем нас мире - и написал.
"Винтики" и прочие приводные ремни Системы как работали на ее, так доныне и работают.

Удач-дач-дач и интересных творческих инсталляций.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-02-11 11:39:37 ]
Так, ми теж дивувались - невже вигідно з іншого кінця країни, яка займала 1/6 суші планети, літаком везти студентів, аби вони попрацювали 3 місяці у Магадані? Напевно, було вигідно. Так, як вигідно було будувати бавовно-прядильні фабрики на Західній Україні і везти туди бавовну з Середньої Азії. Зараз ці фабрики на Україні стоять закриті. Напевно, стало невигідно.))) Ось така от політекономія.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 11:46:55 ]
В Средней Азии солнце особое и дней в его сиянии больше. Но лен-то в средней полосе России выращивали. А плотность населения на Севере весьма ничтожна.
Посему и были трудовые десанты.
Об этом мне поведал один якутский бродяга.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-11 13:17:35 ]
Хорош, Алєксій!
Якби справді весь караул читав про Шираз, а заодно і твою "Колиму", так може легше ЗК парі-тройці стало хоч на мить?
Втеча з Колими? На Аляску хіба. Чи хоч хто з Колими повернувся назад? І з караулу в тому числі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 14:04:13 ]
Неужели и "вертухаям" досталось?
Вроде бы нет. Жили себе, ходя на службу.
Дома - примерные мужья, на службе - как на службе.
Оказывали мелкие услуги, пронося "малявы" и "ширку", а в нынешние времена - по несколько десятков телефонов (или пакетов) мобильной связи. Даже "девочек по вызову". Нет, не пронося, а пропуская.
А с Колымы Георгий Жженов вернулся. У него роль комсомольца недоигранной оставалась весь тот период, пока он сидел. Затем пошли другие.
Мне нравился этот человек.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-02-11 14:16:10 ]
Ой, далеко ж ти, Колима, від Ширазу -
Не впізнав я свою Шагане відразу :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-11 15:09:07 ]
Це я про "піонерів" ГУЛАГУ. Перших кажуть в шинельках відправили, то вони разом із ЗК вимерзли в першу зиму до ноги.
А я про тих хто втік з Колими. Корольов також повернувся дивом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 15:25:55 ]
Я, кстати, где-то на сайте стихотворение на эту тему видел. Наверное, о нем.
По-моему, вот адрес: http://maysterni.com/publication.php?id=57896
И как раз в 1938-ом году С.П.Королев, как сообщает интернет, находился на Колыме. Затем был переведен в ЦКБ-29 - и пошло-поехало. Была и Казань. Широка Россия - и есть, где работать по профилю избранной тобой специальности.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 19:09:02 ]
Ну,Алексий, такими строками можно соблазнить и на Колыму махнуть, дабы воочию убедиться в правоте сказанного. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 19:23:17 ]
Интересуюясь содержимым Ваших свежих комментариев, я уже приготовился к тому, чтобы начать бояться чего-то, что исходит из мудрости, являемой в них.
Свои стихотворения я начал расценивать как что-то легкое, несущественное и едва ли не тренировочные. Знаете - нечто такое типа приседаний на полу для воздушного гимнаста, а свои взгляды на поэтические произведения настолько примитивными, что просто страх господний.
В таком состоянии и пребывал. Сейчас немного попускает. Есть причины, в т.ч. и внешние. Но самая главная, конечно же, заключается в Вашем комментарии. Этом.

Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 23:12:05 ]
Знаете, Алексий, у Вас и Гарри Сидорова есть некий общий недостаток: и Вы,и он недооцениваете меру отмерянного вам дара, а поэтому часто возникает впечатление, что в половину силы душа работала...
Кстати, если бы Вы знали меня лично, то никогда бы не произнесли первую фразу...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 23:42:06 ]
Мне не нравилось, как Михаил Боярский играл Д'Артаньяна. Уж сильно как-то возбужденно. Эти горящие глаза, порывистость... Одним словом, театр. Или не театр, а и на самом деле. Но на камеру...
Мне не хотелось бы так писать стихи, как он играл эту роль. Хотя, наверное, нужно рвать на себе рубаху, захватывая пальцами и шерстяной покров на груди, но что-то мне не очень этого хочется.
Но я не жаворонок, чтобы держаться между т.с., небом и землей. Между "хочется" и "не хочется". Возможно, со временем брякнусь. Если уже не брякнулся.
Допускаю, что с такой установкой (на "жаворонка") в серьезной поэзии мне делать нечего.
У других людей бывают ситуации прямо противоположного свойства. А бывают ситуации и третьи.
"Рядом с девушкой нежной был он тих и несмел, ей любви своей нежной объяснить не сумел. И она не успела даже слова сказать, за рабочее дело он ушел воевать".
И все типажи имеют место быть.
Гарри... Что Гарри? Пишет слезливые стихи о пропавшем озимом клине. Видел я этот плач Ярославны. Было время, плакалось и мне. Сейчас не хочу.

Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-02-12 13:15:15 ]
Ну, Алексий, " рвать на себе рубаху, захватывая пальцами и шерстяной покров на груди" - чаще всего позёрство и показуха, потому как личности с действительно высоким уровнем экспрессии большая редкость.:) Работа души как бы между слов, а Вы в своих комментарих душе позволяете говорить больше, чем в стихах. А вот в этом стихотворении ведь не Колыма увлекает, а душа Ваша. :)