Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.11
17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
2026.03.11
15:49
Вони настільки маленькі,
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
2026.03.11
14:04
У моїм сні бабусині груші, сливи і вишні,
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
2026.03.11
12:15
був одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
2026.03.11
10:47
Як би я хотів відродити книжку,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
2026.03.10
20:45
І
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.
2026.03.10
18:53
А я люблю вусатого Тараса
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
2026.03.10
13:03
Дивує березень хурмою…
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
2026.03.10
11:25
Заздрю Вам, Блаженний Феофілакте,
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
2026.03.10
10:51
Не буде яблук споважнілих,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
2026.03.10
06:15
Весна несе не лиш турботи,
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
2026.03.09
22:56
Закоханими у себе бувають не лише політики.
Люби себе і хай тебе ревнують.
Якщо любов нерозділена, розділи її із собою.
Люби себе та не залюблюй.
У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів.
Багато любові в одному тілі виявило
2026.03.09
22:03
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
2026.03.09
19:49
Не кличу смерть, хоч бачити заважко,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
2026.03.09
16:25
Весна - велика вільна витівниця!
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!
Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!
Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -
2026.03.09
15:59
Коротке наше літо промайнуло,
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Павло Браницький (1964) /
Вірші
МОЙ ДЕНЬ
Здравствуй папа, здравствуй мама.
Здравствуй солнце, здравствуй день.
Здравствуй маленькая тень.
Я умылся, и оделся,
Маминым теплом согрелся
Причесал свой гребешок
И пописал на горшок.
С мамой мы покушали.
Сказочку послушали.
Мы заправили кровать.
И идем теперь гулять.
На дворе поют нам птички
Клюют семечки синички,
Воробушки скачут,
И никто не плачет.
А прохожие спешат
Оставаться не хотят.
Есть у каждого заботы.
Люди едут на работу.
Мы гуляли с мамочкой,
Камушком и с палочкой
Брали с дома мы совок,
Сыпали в ведро песок.
Мы бродили и устали.
И чуть-чуть опять поспали
На руках, в коляске
С мишкой и со сказкой.
Я проснулся дома,
Мне здесь все знакомо.
Я живу тут с мамой
И любимым папой.
У меня тут есть игрушки,
Куклы, кубики, подушки.
Я играюсь с ними,
У меня есть Имя.
Говорить я не умею,
Но учусь и верю.
Выучу все буквы
В трудном слове «Клюква».
А пока я маленький,
Но зато удаленький.
Буду кашу кушать,
Буду маму слушать.
Пить компоты, молоко,
Есть морковь и яблоко,
Помидорчик, курочку,
И с какао булочку.
Чтобы добрым быть как мама,
Чтобы сильным стать как папа.
Буду книжки я читать,
Мячик во дворе гонять.
С дедушкой и с бабушкой
Я играю в ладушки.
Прыгаем, хохочем.
Я люблю их очень.
Так провел я целый день
Было мне совсем не лень.
Я гулял, игрался, спал,
И немножечко устал.
На последок я пойду
В свою комнату зайду
И с игрушками своими
Я порядок наведу.
Почитает папа сказку
Мама мне помоет глазки.
И уставший очень-очень
Всем скажу: «Спокойной ночи».
07 ноября 2005
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МОЙ ДЕНЬ
стихи для детей
Я проснулся утром рано
Здравствуй папа, здравствуй мама.
Здравствуй солнце, здравствуй день.
Здравствуй маленькая тень.
Я умылся, и оделся,
Маминым теплом согрелся
Причесал свой гребешок
И пописал на горшок.
С мамой мы покушали.
Сказочку послушали.
Мы заправили кровать.
И идем теперь гулять.
На дворе поют нам птички
Клюют семечки синички,
Воробушки скачут,
И никто не плачет.
А прохожие спешат
Оставаться не хотят.
Есть у каждого заботы.
Люди едут на работу.
Мы гуляли с мамочкой,
Камушком и с палочкой
Брали с дома мы совок,
Сыпали в ведро песок.
Мы бродили и устали.
И чуть-чуть опять поспали
На руках, в коляске
С мишкой и со сказкой.
Я проснулся дома,
Мне здесь все знакомо.
Я живу тут с мамой
И любимым папой.
У меня тут есть игрушки,
Куклы, кубики, подушки.
Я играюсь с ними,
У меня есть Имя.
Говорить я не умею,
Но учусь и верю.
Выучу все буквы
В трудном слове «Клюква».
А пока я маленький,
Но зато удаленький.
Буду кашу кушать,
Буду маму слушать.
Пить компоты, молоко,
Есть морковь и яблоко,
Помидорчик, курочку,
И с какао булочку.
Чтобы добрым быть как мама,
Чтобы сильным стать как папа.
Буду книжки я читать,
Мячик во дворе гонять.
С дедушкой и с бабушкой
Я играю в ладушки.
Прыгаем, хохочем.
Я люблю их очень.
Так провел я целый день
Было мне совсем не лень.
Я гулял, игрался, спал,
И немножечко устал.
На последок я пойду
В свою комнату зайду
И с игрушками своими
Я порядок наведу.
Почитает папа сказку
Мама мне помоет глазки.
И уставший очень-очень
Всем скажу: «Спокойной ночи».
07 ноября 2005
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
