ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Як заздрісна подруга ледь дівчину зі світу не звела
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Псяче Сопіння (Frank Zappa)
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
Купальський віночок біженки
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Старі аркуші
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
* 129 *
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
* * *
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Ірина Вовк
2026.07.02 05:01
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 11)
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Хімікати (1-6)
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Абрикоси (рондель)
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Усе вже завтра- вчора і тепер!
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Сила світанку
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Негода
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
* 128 *
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Українська народа пісня
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит

Ірина Вовк
2026.07.01 09:42
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 10)
Розділ ХІ. ВІНЧАННЯ ПІД ПРОКЛЯТТЯМ РИМУ Року Божого 1062-го каплиця замку Крепі потопала в напівтемряві. Світло кількох десятків воскових свічок вихоплювало з мокрої кам'яної сутіні лише вівтар та потемніле від часу розп'яття. На вулиці лютувала зл

Віктор Кучерук
2026.07.01 07:23
* * *
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Інша поезія

 Рефлекси – штука живуча
Образ твору Поламаною лялькою
Лежу на смітнику.
Розплющені очі повні снігу.
Іржаві кігті страху
Байдуже проклацали мимо
(що з мене тепер візьмеш?) –
А серце сахнулося звично.
Рефлекс…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-13 15:15:57
Переглядів сторінки твору 10325
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.871 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-06 22:49:19 ]
Я оце без інтернету сиділа - так що відповідаю аж майже напередодні отого самого "угарного" свята :)
Дякую за привітання (чи це тост? ;)) )
Тоді - і за ваше здоров'я і вашу весну в серці! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-03-07 18:53:20 ]
Така безросвітність - усе перегоріло..
Але раз серце ще сахається - пациєнт скорєє жив чєм мьортв.
Тре терміново доброго дохтора Айболитя! Агоов!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 21:20:54 ]
Знацця, так: ви - направо, я - наліво, і гукаємо, поки похрипнем... хтось та обізветься! ;))
Дякую за надію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 23:48:19 ]

Гре де Ма, Гре де Ма,
порятунку нема,
сенема Гре де Ма,
зал ковтає пітьма.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 11:03:57 ]
Та нехай ковтає - це ж тільки кіно... Сеанс закінчиться - і світло увімкнуть :)
Але яка відданість ПМ - щоб чоловік у жіноче свято, пізно увечері коменти писав... мала б капелюха - зняла би ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-09 18:22:25 ]
Гренуіль! Ні, ні! Каганець - це не лампада у якій згорає олія чи лій. У наших краях так називали ту саму (відому Вам) гасову лампу. Я називав каганчиками ті лампи, які мали звичайний стрічковий гніт. А ще у нас був великий і потужний каганець із округлим, як рукав чи панчоха гнотом. Його можна було ставити на стіл, або вішати до сволока на стелі. Велике скло розсіювало багато світла. Пам"ятлива картина: вечір, стуляю віконниці і запалюю у хаті каганець. Яскраве тремтливе світло хвилями (квантами) заповнює вщерть кімнату і ніби вилітає крізь шибку. Дивлюся у вікно, а віконницю наче хтось відкрив невидимою рукою...
Щодо музики. Можливо висхідні струмені повітря вихром вривалися всередину отвору гноту і вже звуки палахкотіння входили в резонанс зі склом і іншими деталями, але ці звуки (не перших октав) були відчутні. Це не маячня. А ще зрідка потріскував гніт нібито скрипаль торкався пальцями струн (печикато). Уявний скрипковий ключ - ключ "Соль" писав мелодію, яка змінювалась, якщо відкрити сінешні двері. Дивовижно! Видавалося, що каганець - якась жива одухотворена істота...
Нехай, Гренуіль, у каганчику Вашої душі ніколи не закінчується паливо, а віртуальний гніт не стане мріти й притухати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 11:12:14 ]
Ех... хочу на лежанку, застелену радюжкою (а під тою радюжкою насипане соняшникове насіння - щоб сушилося), і щоб у хаті отой каганець світив-співав, і щоб пирогами з яблуками пахло... якась я геть несучасна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 13:58:58 ]
Смітник - це розкіш,
феєрична мрія.
Хоча б один той кігтик
з забуття...

Привіт!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 17:24:18 ]
Привіт-привіт! І де це можна було пропадати цілий рік? ;)) А розкішні смітники - на Рубльовці (якщо вірити "Нашій Раші") :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-13 14:14:44 ]
Гренуіль! Отож і Ви нагадали студентські роки. Їхав з Харкова. Зламався автобус. 26 кілометрів ішов снігами пішки. А вдома велетенська піч (якої вже давно немає) гаряча, ніби розпечена жаровня. І соняшникове насіння... А я змерз, як цуцик і перетворився на льодяника. І якби не ота піч - то була б реанімація... Дякую Вам за вашу несучасність і колоритність. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 19:33:25 ]
Дякую і вам - за те, що в минуле вертаєте... Там так багато хорошого і рідного залишилося :)