ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Степанчук Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Інша поезія

 Рефлекси – штука живуча
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-13 15:15:57
Переглядів сторінки твору 9109
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.870 / 5.5  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.04.21 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:36:30 ]
А я думала, що вроджені рефлекси помирають разом з "ляльками"

бажання стати поміченою,
(не для всіх - для того,
хто погрався,і кинув).
а він тепер просто...
зверне з лижні,
щоб не побачила мертва лялька.
Рефлекс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 15:39:49 ]
Так поки що ж "пациент скорее жив, чем мертв" ;))
Тому й рефлекси на місці. А лижникові - попутного вітру в спину :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:42:47 ]
коли поламана душа - "скорее мёртв".
а лижник... хай би спіткнувся, івпав до рівня ляльки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:44:02 ]
ДОДАТОК: ха-ха-ха(злостиво))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 16:04:43 ]
А от за "ха-ха" бали мінусуються ;)
Не треба нічого поганого бажати. Хай буде здоровий - здоров'ячко йому ще ой як знадобиться, бо життя і без нашого "ха-ха" тріпає всіх нещадно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 17:16:13 ]
ну... тоді хай буде здоровий і... закоханий. гіршого добра годі й бажати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:55:41 ]
Часом мені, Оксанко, здається, що вам не 16... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 21:25:42 ]
так і Кузану здається, а я не розумію чому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-13 18:01:03 ]
Гм... На мить відчула себе тою лялькою. Рефлекс страху - важко викорінюється. Реально. Мене пройняло, Гренуіль.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:57:59 ]
Дякую за співпереживання.
Та його й нереально, мабуть, викорінити - для життя він усе-таки необхідний. Але коли страх стає основною емоцією... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 18:56:02 ]
Близько мені до душі, Гренуіль. У мене є ще ляльки з дитинства, поламані, але не викидаю і також мішок забавок дітей, чогось (чи за чимось) шкодую. І не дай боже людині відчути себе такою лялькою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 20:10:34 ]
Дякую :))
Я теж той ще Плюшкін ;) Шкода іграшки викидати, ніби й неживі, а все-таки... Оцю ляльку поки снігом прикидала та фотографувала - мало не убивцею себе відчувала. Потім обтріпала та й бігом у сарайчик, замотала і в сіно засунула - тіпа тепліше їй там буде... Коротше, дитсадок :)
А себе відчути такою лялькою - може, і такий досвід потрібен? Щоб відбити раз і назавжди бажання погратися кимось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:18:50 ]
Якщо рефлекси є, значить тре’ штучне дихання (спосіб сама вибереш) ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 20:01:01 ]
Та вибрати неважко - складніше буде цю процедуру провести самій :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 22:19:14 ]
Я когда-то написал о тряпичном зайке, брошенном в лужу, имея в виду себя.
И что Вы думаете? Возлюбленная вернулась.
Оказывается, ей было интересно узнать, как я отреагирую на наш разрыв - буду всячески ее поносить или тут же увлекусь другой.
Но был третий вариант.
Я плакаль-рыдаль стихами, но уже названивал другой.

Спасибон.
Напомнили о "шерше ля фам".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 23:16:59 ]
Думаю, ваша кохана потім вдосталь насиділася в калюжах власних сліз. Аби ще комусь від цього легше стало...
Не все так погано. Он сьогодні день який сонячний був. Та й вітер нарешті вщух - терпіти не можу такі вітри тривожні, три ночі перекидалася на дивані, як млинець на сковорідці, а зараз ось впаду - і нарешті відісплюся! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-19 20:33:31 ]
Зимно... Ніби втрачений рай... Але ж не загублена ДУША!!! А міфи перевтілення здаються вже не такими і міфами, коли читаю Ваш вірш. Схованка (у сарайчику), що у сіні повернула епізоди дитинства, коли я сам ховався у пахучому сіні, зробивши нірку-криївку. Сподобалося, Гренуіль. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-22 20:13:46 ]
Дякую й вам :)
Сіно - це класно, особливо взимку: літом пахне. У нас нема ніякої живності, яка б сіном харчувалася, і навіть собаки, щоб у буду сіна накидати, але ж я траву все одно косила ціле літо - аби долина на ліс не була схожа - то й закинула трохи сіна в сарайчик, виключно для того, щоб взимку понюхати ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-23 17:02:00 ]
Сіно!... Радий за Вас, Гренуіль, що Ваша пам"ять (генетична) невмируща. Ото ж і я ніколи не забуду, як тато (світла пам"ять його душі) підлітком зганяв мене, як кота з печі 14 січня ще вдосвіта. За це я йому вдячний. Він казав: "У день Василя Великого Василь маленький має посипати у хрещених батьків, віднести сіно і привітати з Новим роком. Ніч. Зимно і страшно. Хочеться спати, а йти далеко. А понюхаєш сіно і з"являються сили та стає веселіше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-28 18:51:10 ]
Гренуіль! Завтра ВЕСНА!!! А згодом прийде день, коли Клара чи Роза (в революционном угаре) придумали свято... Втім, йдеться не про них. Здається Екзюпері писав: "Женщина стоит ровно столько - сколько стоят её божества".
За Ваші лики весен!
За Ваші Божества!..