ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.16 22:56
***
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.

Ігор Шоха
2026.02.16 20:51
На мосту між учора і завтра
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.

Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,

Іван Потьомкін
2026.02.16 20:36
З голосу Езопа
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Олександр Буй
2026.02.16 20:35
Відлига
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.

Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,

В Горова Леся
2026.02.16 17:42
Про тебе
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.

Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Монолог маргінала
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
* * *
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Як тебе не згадати...
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Фенікс із морозива (Jefferson Airplane)
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
В тіні і на виду
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Катерина Перша – від повії до імператриці
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
1994. Весілля №3 (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Інтерв‘ю
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Папуги шаленого Віссаріона
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
В кожну ніч
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Інша поезія

 Рефлекси – штука живуча
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-13 15:15:57
Переглядів сторінки твору 9864
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.871 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:36:30 ]
А я думала, що вроджені рефлекси помирають разом з "ляльками"

бажання стати поміченою,
(не для всіх - для того,
хто погрався,і кинув).
а він тепер просто...
зверне з лижні,
щоб не побачила мертва лялька.
Рефлекс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 15:39:49 ]
Так поки що ж "пациент скорее жив, чем мертв" ;))
Тому й рефлекси на місці. А лижникові - попутного вітру в спину :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:42:47 ]
коли поламана душа - "скорее мёртв".
а лижник... хай би спіткнувся, івпав до рівня ляльки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:44:02 ]
ДОДАТОК: ха-ха-ха(злостиво))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 16:04:43 ]
А от за "ха-ха" бали мінусуються ;)
Не треба нічого поганого бажати. Хай буде здоровий - здоров'ячко йому ще ой як знадобиться, бо життя і без нашого "ха-ха" тріпає всіх нещадно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 17:16:13 ]
ну... тоді хай буде здоровий і... закоханий. гіршого добра годі й бажати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:55:41 ]
Часом мені, Оксанко, здається, що вам не 16... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 21:25:42 ]
так і Кузану здається, а я не розумію чому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-13 18:01:03 ]
Гм... На мить відчула себе тою лялькою. Рефлекс страху - важко викорінюється. Реально. Мене пройняло, Гренуіль.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:57:59 ]
Дякую за співпереживання.
Та його й нереально, мабуть, викорінити - для життя він усе-таки необхідний. Але коли страх стає основною емоцією... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 18:56:02 ]
Близько мені до душі, Гренуіль. У мене є ще ляльки з дитинства, поламані, але не викидаю і також мішок забавок дітей, чогось (чи за чимось) шкодую. І не дай боже людині відчути себе такою лялькою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 20:10:34 ]
Дякую :))
Я теж той ще Плюшкін ;) Шкода іграшки викидати, ніби й неживі, а все-таки... Оцю ляльку поки снігом прикидала та фотографувала - мало не убивцею себе відчувала. Потім обтріпала та й бігом у сарайчик, замотала і в сіно засунула - тіпа тепліше їй там буде... Коротше, дитсадок :)
А себе відчути такою лялькою - може, і такий досвід потрібен? Щоб відбити раз і назавжди бажання погратися кимось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:18:50 ]
Якщо рефлекси є, значить тре’ штучне дихання (спосіб сама вибереш) ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 20:01:01 ]
Та вибрати неважко - складніше буде цю процедуру провести самій :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 22:19:14 ]
Я когда-то написал о тряпичном зайке, брошенном в лужу, имея в виду себя.
И что Вы думаете? Возлюбленная вернулась.
Оказывается, ей было интересно узнать, как я отреагирую на наш разрыв - буду всячески ее поносить или тут же увлекусь другой.
Но был третий вариант.
Я плакаль-рыдаль стихами, но уже названивал другой.

Спасибон.
Напомнили о "шерше ля фам".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 23:16:59 ]
Думаю, ваша кохана потім вдосталь насиділася в калюжах власних сліз. Аби ще комусь від цього легше стало...
Не все так погано. Он сьогодні день який сонячний був. Та й вітер нарешті вщух - терпіти не можу такі вітри тривожні, три ночі перекидалася на дивані, як млинець на сковорідці, а зараз ось впаду - і нарешті відісплюся! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-19 20:33:31 ]
Зимно... Ніби втрачений рай... Але ж не загублена ДУША!!! А міфи перевтілення здаються вже не такими і міфами, коли читаю Ваш вірш. Схованка (у сарайчику), що у сіні повернула епізоди дитинства, коли я сам ховався у пахучому сіні, зробивши нірку-криївку. Сподобалося, Гренуіль. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-22 20:13:46 ]
Дякую й вам :)
Сіно - це класно, особливо взимку: літом пахне. У нас нема ніякої живності, яка б сіном харчувалася, і навіть собаки, щоб у буду сіна накидати, але ж я траву все одно косила ціле літо - аби долина на ліс не була схожа - то й закинула трохи сіна в сарайчик, виключно для того, щоб взимку понюхати ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-23 17:02:00 ]
Сіно!... Радий за Вас, Гренуіль, що Ваша пам"ять (генетична) невмируща. Ото ж і я ніколи не забуду, як тато (світла пам"ять його душі) підлітком зганяв мене, як кота з печі 14 січня ще вдосвіта. За це я йому вдячний. Він казав: "У день Василя Великого Василь маленький має посипати у хрещених батьків, віднести сіно і привітати з Новим роком. Ніч. Зимно і страшно. Хочеться спати, а йти далеко. А понюхаєш сіно і з"являються сили та стає веселіше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-28 18:51:10 ]
Гренуіль! Завтра ВЕСНА!!! А згодом прийде день, коли Клара чи Роза (в революционном угаре) придумали свято... Втім, йдеться не про них. Здається Екзюпері писав: "Женщина стоит ровно столько - сколько стоят её божества".
За Ваші лики весен!
За Ваші Божества!..