ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.25 05:53
За Змієвими валами
За Змієві вали полину,
де неосяжна далечінь
і буду йти вперед без спину
до досконалості творінь.
Не надто вірю забобонам,
на сто питань один відвіт:
ще не народжено дракона,
який здолає наш нарід.

Віктор Кучерук
2024.11.25 05:17
Місячна повінь
Місячна повінь прозора й безкрая,
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит

Володимир Бойко
2024.11.25 01:10
Дивує світ – 9
На загальному тлі людства нелюди виглядають набагато помітнішими за людей. Про «священную войну» найбільше розпинаються ті, що не мають за душею нічого святого. Усе, що вбиває московитів – то на благо цивілізації. «Сибір неісходима» так і пре з к

Микола Дудар
2024.11.24 21:57
***
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?

Сонце Місяць
2024.11.24 20:42
angels
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже

загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь

Іван Потьомкін
2024.11.24 19:38
ДОСАДА
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився. І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Всеволод Велике Гніздо
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
***
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Вільному — воля
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
А світ чекає…
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Опісля
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
* * *
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Із осені в зимову казку
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
***
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
Оксиморони стратифікації
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
Біда...
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Степанчук Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Інша поезія

 Рефлекси – штука живуча
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-13 15:15:57
Переглядів сторінки твору 9113
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.870 / 5.5  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.23 17:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-06 22:49:19 ]
Я оце без інтернету сиділа - так що відповідаю аж майже напередодні отого самого "угарного" свята :)
Дякую за привітання (чи це тост? ;)) )
Тоді - і за ваше здоров'я і вашу весну в серці! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-03-07 18:53:20 ]
Така безросвітність - усе перегоріло..
Але раз серце ще сахається - пациєнт скорєє жив чєм мьортв.
Тре терміново доброго дохтора Айболитя! Агоов!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 21:20:54 ]
Знацця, так: ви - направо, я - наліво, і гукаємо, поки похрипнем... хтось та обізветься! ;))
Дякую за надію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 23:48:19 ]

Гре де Ма, Гре де Ма,
порятунку нема,
сенема Гре де Ма,
зал ковтає пітьма.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 11:03:57 ]
Та нехай ковтає - це ж тільки кіно... Сеанс закінчиться - і світло увімкнуть :)
Але яка відданість ПМ - щоб чоловік у жіноче свято, пізно увечері коменти писав... мала б капелюха - зняла би ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-09 18:22:25 ]
Гренуіль! Ні, ні! Каганець - це не лампада у якій згорає олія чи лій. У наших краях так називали ту саму (відому Вам) гасову лампу. Я називав каганчиками ті лампи, які мали звичайний стрічковий гніт. А ще у нас був великий і потужний каганець із округлим, як рукав чи панчоха гнотом. Його можна було ставити на стіл, або вішати до сволока на стелі. Велике скло розсіювало багато світла. Пам"ятлива картина: вечір, стуляю віконниці і запалюю у хаті каганець. Яскраве тремтливе світло хвилями (квантами) заповнює вщерть кімнату і ніби вилітає крізь шибку. Дивлюся у вікно, а віконницю наче хтось відкрив невидимою рукою...
Щодо музики. Можливо висхідні струмені повітря вихром вривалися всередину отвору гноту і вже звуки палахкотіння входили в резонанс зі склом і іншими деталями, але ці звуки (не перших октав) були відчутні. Це не маячня. А ще зрідка потріскував гніт нібито скрипаль торкався пальцями струн (печикато). Уявний скрипковий ключ - ключ "Соль" писав мелодію, яка змінювалась, якщо відкрити сінешні двері. Дивовижно! Видавалося, що каганець - якась жива одухотворена істота...
Нехай, Гренуіль, у каганчику Вашої душі ніколи не закінчується паливо, а віртуальний гніт не стане мріти й притухати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 11:12:14 ]
Ех... хочу на лежанку, застелену радюжкою (а під тою радюжкою насипане соняшникове насіння - щоб сушилося), і щоб у хаті отой каганець світив-співав, і щоб пирогами з яблуками пахло... якась я геть несучасна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 13:58:58 ]
Смітник - це розкіш,
феєрична мрія.
Хоча б один той кігтик
з забуття...

Привіт!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 17:24:18 ]
Привіт-привіт! І де це можна було пропадати цілий рік? ;)) А розкішні смітники - на Рубльовці (якщо вірити "Нашій Раші") :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-13 14:14:44 ]
Гренуіль! Отож і Ви нагадали студентські роки. Їхав з Харкова. Зламався автобус. 26 кілометрів ішов снігами пішки. А вдома велетенська піч (якої вже давно немає) гаряча, ніби розпечена жаровня. І соняшникове насіння... А я змерз, як цуцик і перетворився на льодяника. І якби не ота піч - то була б реанімація... Дякую Вам за вашу несучасність і колоритність. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 19:33:25 ]
Дякую і вам - за те, що в минуле вертаєте... Там так багато хорошого і рідного залишилося :)