ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.09.05 13:20
завікном
був ліс

несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці

Борис Костиря
2026.09.05 13:05
* * *
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.

Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.

Тетяна Левицька
2026.09.05 11:29
Ще живу
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.

Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води

Ірина Вовк
2026.09.05 11:05
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 9)
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог

Віктор Кучерук
2026.09.05 07:16
* * *
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:24
Її голос
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.

Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:23
Вбивають!
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.

Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого

хома дідим
2026.09.04 22:44
* 193 *
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
"Не помічаєш. Повз проходиш знову..."
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
***
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
прозвички
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Та чому...
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Співаймо Ромале
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Вітер вітру емпірею.
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
* * *
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
***
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія Гладир (1985) / Вірші

 * * *
Я тебе відігрію від холоду, болю мій, болю!
Я тебе заховаю за пазуху каменем. В очі
Не дивись тим, що завтра зрубають у полі тополю.
Не дивись тим, що листя гаряче безжалісно стопчуть.

Я тебе загорну в оксамитову тишу стежками,
Де ходили століття босоніж у вицвілих свитах.
Озирайся на голос. Він буде сьогодні ласкавий.
Не дивися назад. Ти ще зможеш спочатку любити.

Сто дванадцять світів, і немає ні волі, ні правди.
Сто дванадцять кімнат, і немає притулку приблуді.
Захлинається Бог, пропливаючи повз автостраду.
Забуваються прізвища друзів і недругів. Будень.

Я тебе заховаю до часу, відточиться камінь,
Хоч нестерпно ступати не вперше на шлях від провінцій.
А коли обберу густо вквітчані сни колючками,
Будеш більше боліти. З душею любові по вінця.

2011




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-22 01:29:06
Переглядів сторінки твору 4955
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.944 / 5.5  (4.661 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.326 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.18 16:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-02-22 11:03:33 ]
Такий Зрілий вірш! Кожне слово значиме, від душі і враження, що вірш виношувався довго. Файно. Вітаю. Сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-22 20:17:32 ]
Дякую, пане Іване!
Написався в цьому році, виношувався десь місяць. Але приємно, якщо він справляє таке враження.
Щиро)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-02-22 11:33:08 ]
Вбивча сила цифр. Калібр 7,62. Майже як коефіцієнт.
Я вже кількома хвилинами раніше писав про зміст коментарів. Цю важливу інформацію я учора десь бачив. Ймовірно, що один, бо ніхто поки що не пише чогось схожого на те, на що я очікую.
А я напишу про образність.
Вона має місце я проходить, так би мовити, наскрізь весь вірш.
І вона мене зачаровує (хоча про писати не бажано).

Новачок-коментатор по-новому.
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-22 20:20:15 ]
Спасибі, Гаррібальде!
За міркування, спостереження і проникливу двозначність у підписі.
Тепла Вам!:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-02-22 20:23:40 ]
"про це писати небажано"
"вона має місце і проходить".
Сам не знаю, куди зникають деякі літери або хто замінює правильні на неправильні.

Щасти Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-22 20:32:05 ]
Та нічого. Все зрозуміло. Дякую!))) І Вам хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-02-22 12:51:03 ]
Дуже гарний, глибокий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-22 20:20:47 ]
Дякую, Зоряно!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-22 13:07:17 ]
Якщо у серці любові по вінця, то болю - вже місця не залишиться. Та й, коли біль є, його краще відпустити, а не носити за пазухою. Хай собі іде... А Ваша ЛГ плекає свій біль з любов'ю. Це її вибір і право. Та це я про свої роздуми. А Ваш вірш, Юлю, - справді, глибокий. У нього дивишся - як в криницю, трохи з острахом, бо та глибина притягує...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-22 20:29:38 ]
Дякую, пані Любо, що завітали!
Ваші роздуми справедливі, логічні. Спонукають до замислення, переосмислення. З боку раціо, я сама не з усім написаним згодна. Не так довго писався цей вірш, як довго я сумнівалася, чи оприлюднювати його. Врешті вирішила. Бувають певні речі, які виникають самі собою, спочатку здаються неповноцінними, а коли через деякий час повертаєшся до них, то можеш зовсім іншими очима їх побачити, іншим розумом осмислити. За "криницю" щиро дякую. Це сказано значно сильніше, ніж написано... Без зайвої скромності.
Всього Вам найкращого!)))
Щиро:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-22 18:51:57 ]
Глянула на перші рядки - і не змогла не прочитати до кінця. Вірш насичений, як влітку повітря перед грозою. Вражена глибиною почуттів і силою болю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-22 20:37:43 ]
Спасибі, Лесю, за тепле слово!
Таке гарне порівняння.
Світла Вам і творчого натхнення!:)))