ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2025.11.19 12:24
А ми теляті довіряли мало,
та вірили, – воно кудись веде...
але охляле
язиком злизало,
а (д)ефективне невідомо де.

***
А вибір означає за і проти

М Менянин
2025.11.19 01:27
Не в своїй, не в Палестині,
був Ґолем* і в Чеха глині.
Пишуть в рот йому і нині,
але в нас вже, в Україні.
Хватку маючи звірячу,
ненаситність на нестачу –
це ж за гроші "стіна плачу",
час покаже, мо й пробачу.

Борис Костиря
2025.11.18 22:11
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -

Ярослав Чорногуз
2025.11.18 19:20
Я стомився, мила, буть твоєм рабом,
Ну бо народився вільним козаком.

Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.

Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 лютневі пейзажі
Образ твору ...тут небо – як розбавлений кефір
з полиці супермаркету:
благенька
прозоро-біла бовтанка,
бо так
тут забагато снігу та мовчання.
...немов у чані намочила прати
ті простирадла Пані Хуртовина,
де я колись із ним лежала в парі...
...тікає пара з коминків угору –
хатинок жменя, кинута недбало,
як зерна ті,
що вже не проростуть...
...сніги та небо,
та іще дерева,
що руки піднімають млосно вгору,
навшпиньках поставали, як дівчатка,
аби його за шию обійняти....




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-28 16:49:48
Переглядів сторінки твору 3466
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 12:32:49 ]
Дуже оригінально і гарно, Ганно! Такий вірш треба не декламувати, а шепотіти... Так краще сприймається.Образність надзвичайно ефектна.
ПС.Але не можу не пожартувати - виробники кефіру не образяться?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 15:40:52 ]
))) виробники кефіру - у захваті, Іване! Пошепки повторюють і повторюють!))
а якщо серйозно - дуже дякую за теплі слова. З весною!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 21:09:53 ]
...ковзка стежина прискає в долину, самотніє плаєчок, а смереки пліткують про лютневі забаганки. Здиміло щастя? Витягли морози крізь комин все тепло, лиш чад лишився – і затуманив голову та й хату. Коминаря б зустріти. Але звідки? Сніги та пустка. І таке мовчання – аж перетліло, попелом взялося. А небо, любий! Як Твої обійми – примарно-скрижаніло-календарні. Лютневі.
Одзолити простирадла та в ополонці тихо полоскати – ачей зійде з водою всеньке лихо.
Чи сонце повертає на весну?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-02 08:45:19 ]
...тут простір всі властивості міняє, я думала про це, та чи не вперше відчула протяг крижаний по спині, неначе дві кімнатки - то мана, а мешкаю у зимній кам"яниці...
...неначе дім-фортеця-повна-чаша - то мертвий замок, де кімнат без ліку, але так пусто в залах, і відлуння моїх плачів повернеться під вечір:
- привіт_як справи_що в нас є поїсти?
...столове срібло, тьмяні кришталі, свіча - як сонце - світить та не гріє... його камінні дотики... ...завія... хурделить за вікном багато днів, чи, може, років? я не пам"ятаю...
...босоніж - в сни тікаю до весни, де оксамити травня, сонце_ріки, де руки ніжні пестять до світанку, де ти живеш, моя свята любов...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-02 22:53:27 ]
...завіялась із лютого у травень, ще й босоніж по росах і по травах, – ото вже й справді, сни оці прадавні, банальні до нудкого позіхання, відомо всім під місяцем і сонцем (зізнайся, ти ж його завжди чекала) хіба не знаєш – пестощі розбестять, камінні ж дотики – стабільності ознака(тьфу-тьфу, чомусь згадалося суспільство, коростою фальшивості свербляче),
- але ж, газдине, що в нас є поїсти -
відлуння лютого злеліяне любов*ю, її лише вважаєш Ти святою?
Та простір крижаніє, наче протяг, який під вечір вистудить всю хату,
чому ж вікно відчинене, мов серце,
невже Ти віриш, що таки весніє???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-03 14:44:57 ]
Весніє, Серце...
Сонце мружить очі - так безголова-радісно. І кіт
заснув та посміхається щасливо
на підвіконні, де росте герань,
і небо, Серце, - бездоганно-синє,
а сни котячі і мої - барвисті.
Весніє, Серце)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 23:49:16 ]
... на підвіконні, де цвіте калачик,
дрімає кіт у сонячнім промінні,
примружу очі – так, весніє, Серце,
фіранка рвучко крилами змахнула –
у небо кличе:
чуєш, вже пора...