ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.05.21 22:06
В хвилини музики печальної
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.

хома дідим
2026.05.21 21:10
із ранку визирнеш надвір
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier

Кока Черкаський
2026.05.21 20:19
Може то ворони,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!

Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,

Костянтин Ватульов
2026.05.21 18:45
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.

Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь

Євген Федчук
2026.05.21 18:04
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість

Вячеслав Руденко
2026.05.21 16:00
У сьогодні про тишу прошу -
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.

Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,

Артур Курдіновський
2026.05.21 13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"

Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,

Юрій Гундарів
2026.05.21 09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!

По ночах небо геть червоне,

Ірина Вовк
2026.05.21 09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця. Князь, що тримав небо над Руссю, поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові. Ліворуч від нього – Любава, тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни. Вона – жива

С М
2026.05.20 20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі

Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і

Вячеслав Руденко
2026.05.20 16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …

Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні

Ірина Вовк
2026.05.20 12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість. Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,

Борис Костиря
2026.05.20 11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 лютневі пейзажі
Образ твору ...тут небо – як розбавлений кефір
з полиці супермаркету:
благенька
прозоро-біла бовтанка,
бо так
тут забагато снігу та мовчання.
...немов у чані намочила прати
ті простирадла Пані Хуртовина,
де я колись із ним лежала в парі...
...тікає пара з коминків угору –
хатинок жменя, кинута недбало,
як зерна ті,
що вже не проростуть...
...сніги та небо,
та іще дерева,
що руки піднімають млосно вгору,
навшпиньках поставали, як дівчатка,
аби його за шию обійняти....




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-28 16:49:48
Переглядів сторінки твору 3600
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 12:32:49 ]
Дуже оригінально і гарно, Ганно! Такий вірш треба не декламувати, а шепотіти... Так краще сприймається.Образність надзвичайно ефектна.
ПС.Але не можу не пожартувати - виробники кефіру не образяться?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 15:40:52 ]
))) виробники кефіру - у захваті, Іване! Пошепки повторюють і повторюють!))
а якщо серйозно - дуже дякую за теплі слова. З весною!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 21:09:53 ]
...ковзка стежина прискає в долину, самотніє плаєчок, а смереки пліткують про лютневі забаганки. Здиміло щастя? Витягли морози крізь комин все тепло, лиш чад лишився – і затуманив голову та й хату. Коминаря б зустріти. Але звідки? Сніги та пустка. І таке мовчання – аж перетліло, попелом взялося. А небо, любий! Як Твої обійми – примарно-скрижаніло-календарні. Лютневі.
Одзолити простирадла та в ополонці тихо полоскати – ачей зійде з водою всеньке лихо.
Чи сонце повертає на весну?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-02 08:45:19 ]
...тут простір всі властивості міняє, я думала про це, та чи не вперше відчула протяг крижаний по спині, неначе дві кімнатки - то мана, а мешкаю у зимній кам"яниці...
...неначе дім-фортеця-повна-чаша - то мертвий замок, де кімнат без ліку, але так пусто в залах, і відлуння моїх плачів повернеться під вечір:
- привіт_як справи_що в нас є поїсти?
...столове срібло, тьмяні кришталі, свіча - як сонце - світить та не гріє... його камінні дотики... ...завія... хурделить за вікном багато днів, чи, може, років? я не пам"ятаю...
...босоніж - в сни тікаю до весни, де оксамити травня, сонце_ріки, де руки ніжні пестять до світанку, де ти живеш, моя свята любов...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-02 22:53:27 ]
...завіялась із лютого у травень, ще й босоніж по росах і по травах, – ото вже й справді, сни оці прадавні, банальні до нудкого позіхання, відомо всім під місяцем і сонцем (зізнайся, ти ж його завжди чекала) хіба не знаєш – пестощі розбестять, камінні ж дотики – стабільності ознака(тьфу-тьфу, чомусь згадалося суспільство, коростою фальшивості свербляче),
- але ж, газдине, що в нас є поїсти -
відлуння лютого злеліяне любов*ю, її лише вважаєш Ти святою?
Та простір крижаніє, наче протяг, який під вечір вистудить всю хату,
чому ж вікно відчинене, мов серце,
невже Ти віриш, що таки весніє???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-03 14:44:57 ]
Весніє, Серце...
Сонце мружить очі - так безголова-радісно. І кіт
заснув та посміхається щасливо
на підвіконні, де росте герань,
і небо, Серце, - бездоганно-синє,
а сни котячі і мої - барвисті.
Весніє, Серце)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 23:49:16 ]
... на підвіконні, де цвіте калачик,
дрімає кіт у сонячнім промінні,
примружу очі – так, весніє, Серце,
фіранка рвучко крилами змахнула –
у небо кличе:
чуєш, вже пора...