ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 лютневі пейзажі
Образ твору ...тут небо – як розбавлений кефір
з полиці супермаркету:
благенька
прозоро-біла бовтанка,
бо так
тут забагато снігу та мовчання.
...немов у чані намочила прати
ті простирадла Пані Хуртовина,
де я колись із ним лежала в парі...
...тікає пара з коминків угору –
хатинок жменя, кинута недбало,
як зерна ті,
що вже не проростуть...
...сніги та небо,
та іще дерева,
що руки піднімають млосно вгору,
навшпиньках поставали, як дівчатка,
аби його за шию обійняти....




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-28 16:49:48
Переглядів сторінки твору 3417
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 12:32:49 ]
Дуже оригінально і гарно, Ганно! Такий вірш треба не декламувати, а шепотіти... Так краще сприймається.Образність надзвичайно ефектна.
ПС.Але не можу не пожартувати - виробники кефіру не образяться?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 15:40:52 ]
))) виробники кефіру - у захваті, Іване! Пошепки повторюють і повторюють!))
а якщо серйозно - дуже дякую за теплі слова. З весною!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-01 21:09:53 ]
...ковзка стежина прискає в долину, самотніє плаєчок, а смереки пліткують про лютневі забаганки. Здиміло щастя? Витягли морози крізь комин все тепло, лиш чад лишився – і затуманив голову та й хату. Коминаря б зустріти. Але звідки? Сніги та пустка. І таке мовчання – аж перетліло, попелом взялося. А небо, любий! Як Твої обійми – примарно-скрижаніло-календарні. Лютневі.
Одзолити простирадла та в ополонці тихо полоскати – ачей зійде з водою всеньке лихо.
Чи сонце повертає на весну?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-02 08:45:19 ]
...тут простір всі властивості міняє, я думала про це, та чи не вперше відчула протяг крижаний по спині, неначе дві кімнатки - то мана, а мешкаю у зимній кам"яниці...
...неначе дім-фортеця-повна-чаша - то мертвий замок, де кімнат без ліку, але так пусто в залах, і відлуння моїх плачів повернеться під вечір:
- привіт_як справи_що в нас є поїсти?
...столове срібло, тьмяні кришталі, свіча - як сонце - світить та не гріє... його камінні дотики... ...завія... хурделить за вікном багато днів, чи, може, років? я не пам"ятаю...
...босоніж - в сни тікаю до весни, де оксамити травня, сонце_ріки, де руки ніжні пестять до світанку, де ти живеш, моя свята любов...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-02 22:53:27 ]
...завіялась із лютого у травень, ще й босоніж по росах і по травах, – ото вже й справді, сни оці прадавні, банальні до нудкого позіхання, відомо всім під місяцем і сонцем (зізнайся, ти ж його завжди чекала) хіба не знаєш – пестощі розбестять, камінні ж дотики – стабільності ознака(тьфу-тьфу, чомусь згадалося суспільство, коростою фальшивості свербляче),
- але ж, газдине, що в нас є поїсти -
відлуння лютого злеліяне любов*ю, її лише вважаєш Ти святою?
Та простір крижаніє, наче протяг, який під вечір вистудить всю хату,
чому ж вікно відчинене, мов серце,
невже Ти віриш, що таки весніє???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-03-03 14:44:57 ]
Весніє, Серце...
Сонце мружить очі - так безголова-радісно. І кіт
заснув та посміхається щасливо
на підвіконні, де росте герань,
і небо, Серце, - бездоганно-синє,
а сни котячі і мої - барвисті.
Весніє, Серце)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 23:49:16 ]
... на підвіконні, де цвіте калачик,
дрімає кіт у сонячнім промінні,
примружу очі – так, весніє, Серце,
фіранка рвучко крилами змахнула –
у небо кличе:
чуєш, вже пора...