"Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою"

Українська народна пісня

Вертали козаки в рідну Україну
І так говорили молодій дівчині:
“Поїдемо з нами, з нами, козаками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами,
У нас Дніпр – як море, де там твому Дону.
В нас хати біленькі у садочках тонуть.
В нас пісні вогнисті, наче січа , танці,
Та ж і сотник, бачиш, мов у лихоманці “.
Повірила Галя клятим бузувірам
І сповна пізнала плату за довіру.
У густому лісі кружеляли чари.
Як сп”яніли хлопці, почалися чвари –
Чи не поділили красуню-дівчину,
Чи, може, з якоїсь іншої причини.
Тоді хтось тверезіший кинув до кагалу:
“На якого дідька нам потрібна Галя?
Та невже ж ми гірші Разіна Степана,
Що втопив царівну в морі-окіяні? “
І ліс реготався п”яних голосами,
Як в”язали Галю до сосни косами,
Як до купи зносили оберемки хмизу,
Як сосну палили від гори до низу...
...Кричить Галя криком не до хлопців, звісно,
Бо вони зі свистом подалися з лісу,
А до тих, хто дочок зможе научати,
Як триматись матері та рідної хати...
...Кричить Галя криком із тієї пісні,
Від якої серцю так нестерпно тісно,
Бо то ж не якісь там кляті яничари
У люті згубили Б-ом дані чари,
А брати по крові знічев”я зламали
Тую дивну квітку, що розквітнуть мала.
2005

У цьому та інших переспівах, що склали добірку "Як од тої пісні серцю стало тісно", котра увійшла в книгу "Заплутавшись у гомоні століть" (Єрусалим, 2009), я відтворив своє бачення перлин народної творчості.
Радий почути ваші голоси, любі читачі.
Іван Потьомкін