ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Галас (1957) /
Вірші
ЧТО ВИДЕЛ ЗАГОНЬСКИЙ ЛЕС
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЧТО ВИДЕЛ ЗАГОНЬСКИЙ ЛЕС
Памяти закарпатцев - жертв
рэкета по-украински 1991-2004 годов.
На венгерской стороне
зарулить случилось мне -
ангел кликнул, или бес... -
в придорожный майский лес.
Новой молодостью смел,
гулко - Загоньский - шумел.
Там-то, в дрёму погрузясь,
речи я услышал вязь:
как сознанье не юли -
исходила... от земли.
Помню, слова не забыл,
чьей-то исповеди пыл.
Вам, надеюсь - не ко сну,
пересказ её начну:
"Беспощадна к людям смерть...
Лёг и я в земную твердь,
проиграв с судьбою спор.
Пал, расстрелянный в упор
из обреза на весу,
в этом Загоньском лесу.
Тем, кому я не знаком:
был моторным "челноком",
из загранки гнал авто.
Девяностые... Не то,
не моё, но - столп семьи -
чхал на принципы свои.
Вроде сносно шли дела.
Знать - фортуна берегла.
Отвернулась лишь на миг -
смерти мне открылся лик...
Вспоминать невмоготу
снова ночь лихую ту.
В шесть зениц "пасла" шоссе
в приграничной полосе -
темень рухнула едва -
рэкетирская братва.
Мой сюжет и дик и прост.
Напоролся я на "пост".
...Издевались - как могли.
Отобрали "Жигули",
деньги, взятые трудом.
Прочь ушиться б им на том.
Но шальные - хоть кричи -
оказались палачи.
Распластали на земле
в предосенней колкой мгле.
Охнул выстрел. Муки - сон:
я - свободен, я - спасён!..
Причинившие легко
смерть, не рыли глубоко.
Утоптали, пригребли
и, довольные, ушли.
Здесь в лесу с тех пор лежу.
Ой сыра земля - дрожу...
Разлагаюсь, не дыша.
Иногда моя душа
прилетает погостить.
Век убийц мне не простить:
у тернопольских детин
на счету, ведь, не один -
я, несчастный сын Карпат...
...Душка с ангелами блат
очень кстати завела:
вдруг решит мои дела -
здесь останки кто найдёт,
на погост скелет уйдёт...
Ей - покой на свете том,
мне - надёжней под крестом.
Век бы вам того не знать -
каково мне вспоминать
о семье: жена и дочь.
Бедолагам не помочь.
В дом родной уж не попасть.
Проклинаю суку-власть
гадкой мачехи-страны.
Рэкет - часть её вины.
Горе мыкает народ.
Сколь таких - как я - сирот,
за крошинку на столе,
полегло в чужой земле...
...Ишь - чего наговорил!..
Ведь всего себя открыл.
Перебор. Молчу. Устал.
Скользкий червь ко лбу пристал,
и щекочет муравей
кость, где место для бровей...
Так, корней питая вязь,
и лежу, за вас молясь."
2007
Мукачево - Загонь
* Загонь - приграничный город
в Венгрии.
рэкета по-украински 1991-2004 годов.
На венгерской стороне
зарулить случилось мне -
ангел кликнул, или бес... -
в придорожный майский лес.
Новой молодостью смел,
гулко - Загоньский - шумел.
Там-то, в дрёму погрузясь,
речи я услышал вязь:
как сознанье не юли -
исходила... от земли.
Помню, слова не забыл,
чьей-то исповеди пыл.
Вам, надеюсь - не ко сну,
пересказ её начну:
"Беспощадна к людям смерть...
Лёг и я в земную твердь,
проиграв с судьбою спор.
Пал, расстрелянный в упор
из обреза на весу,
в этом Загоньском лесу.
Тем, кому я не знаком:
был моторным "челноком",
из загранки гнал авто.
Девяностые... Не то,
не моё, но - столп семьи -
чхал на принципы свои.
Вроде сносно шли дела.
Знать - фортуна берегла.
Отвернулась лишь на миг -
смерти мне открылся лик...
Вспоминать невмоготу
снова ночь лихую ту.
В шесть зениц "пасла" шоссе
в приграничной полосе -
темень рухнула едва -
рэкетирская братва.
Мой сюжет и дик и прост.
Напоролся я на "пост".
...Издевались - как могли.
Отобрали "Жигули",
деньги, взятые трудом.
Прочь ушиться б им на том.
Но шальные - хоть кричи -
оказались палачи.
Распластали на земле
в предосенней колкой мгле.
Охнул выстрел. Муки - сон:
я - свободен, я - спасён!..
Причинившие легко
смерть, не рыли глубоко.
Утоптали, пригребли
и, довольные, ушли.
Здесь в лесу с тех пор лежу.
Ой сыра земля - дрожу...
Разлагаюсь, не дыша.
Иногда моя душа
прилетает погостить.
Век убийц мне не простить:
у тернопольских детин
на счету, ведь, не один -
я, несчастный сын Карпат...
...Душка с ангелами блат
очень кстати завела:
вдруг решит мои дела -
здесь останки кто найдёт,
на погост скелет уйдёт...
Ей - покой на свете том,
мне - надёжней под крестом.
Век бы вам того не знать -
каково мне вспоминать
о семье: жена и дочь.
Бедолагам не помочь.
В дом родной уж не попасть.
Проклинаю суку-власть
гадкой мачехи-страны.
Рэкет - часть её вины.
Горе мыкает народ.
Сколь таких - как я - сирот,
за крошинку на столе,
полегло в чужой земле...
...Ишь - чего наговорил!..
Ведь всего себя открыл.
Перебор. Молчу. Устал.
Скользкий червь ко лбу пристал,
и щекочет муравей
кость, где место для бровей...
Так, корней питая вязь,
и лежу, за вас молясь."
2007
Мукачево - Загонь
* Загонь - приграничный город
в Венгрии.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1871 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1871 seconds