Сягнувши нового рівня відчуження, люди об’єдналися і негласно проголосили себе новою генерацією. Вони вже не дивляться в небо і нічого не знають про його колір. А небо так скучило за поглядами! Лише моїх йому не достатньо. Вони вже не будують будинки біля води, оскільки бояться її. Вода образилась і у відповідь заховалася під землю. Час від часу я навідуюсь до неї і вона шепоче зі мною, розкриваючи усі свої таємниці. Вони не рахують днів і уже давно не бачать ночей. Тому життя їх перетворилося на постійні сутінки. Вони вже не гуляють під дощем, а просто мокнуть. Вони вже не хворіють і не вмирають, але постійно бояться цього. Псевдокаліки тіла та істинні каліки душі.
    Вони радіють, що не вміють літати. Так вони почуваються безпечніше у своїх бетонних норах, де вікна наглухо забиті дошками. Вони зляться, що минає час і пишаються відсутністю близьких. Вони п’ють чай у компанії самотності. І чорна пустка голосно сьорбає та заглядає до їх чорних ротів. Вони обрали речі замість подій. І тепер у тих норах є все. Але немає нічого у минулому і ніщо не чекає на них у майбутньому.
    Я сам через це пройшов. Я пережив самого себе – переживу і їх. Мене теж змалку вчили дивитися лише під ноги. І я не наважувався підвести голову. Яким же був мій подив, коли звівши очі, я зустрівся поглядом зі ще однією людиною! Виявляється, я не єдиний паросток, чиє життя пробивається з-під ненависного асфальту! З тих пір ми разом. І чай ми п’ємо удвох. Тоді у ньому не так гостро відчувається присмак туги. Світ ще не бачив, щоб люди протиставили йому самих себе настільки примітивно.
    Ми зірвали дошки з вікон і повикидали з них мотлох, що був таким цінним для нас. Ми пишемо хроніки днів, прожитих серед цієї свинцевої маси і живемо надією що хтось колись їх прочитає.
    Та це буде не скоро... Ще довго, майже завжди, тут пануватиме покоління нового зразка. Раса, придатна до життя у створеному і спотвореному за її ж шаблонами світі. Дитя, що своїм укусом отруїло власне тіло ще в материнській утробі. Це агонізуюче поріддя. Генерація злих на себе.


30.01.2011