І звідки ви знаєте про вина?! ))))) Мартіні було, самбука була, бейліс був, шеріданс був, амарула була, бейхеровка була, отой… із кокосом… малібу! – був, німецький ріслінг був, вина кримські, вина молдовські, грузинські, французькі – були. Ось тільки італійське стоїть вже п’ять років невідкриваним… Спробуй тепер згадати про що була мова… піано у траві, Кларк Гейбл, Грета…, як її?... :))) Вітре, а ми не того... не з вами...? :)))

Абсурд паралельності у стійкому існуванні і водночас неперетинанні.
Реальність ірреальності. І не вб’єш, і не житимеш тим світом.
Залишається тільки… паралельність – спостерігати за собою і некерованим.
А лабіринти – щоб не залишилося часу на філософію,
на роздуми – ефект 3-D у обмеженій площині.

Тенденція… Спостережливо! :)


Особлива дяка за іронійність (постмодернізм) і легкість буття.

Той, хто приходить останнім – залишається :) вірніше, не покидає. Кімнати зберігають тепло. Ви, мабуть, цей фокус давно знаєте?...

Приємно.

якщо мова за спіритизм, тут я пас
кожен раз коли вона /тема/ десь вигулькує, незабаром
вимальовуються якісь лярви, і якось це не до душі

часу на філософію ніколи не лишається так чи інакше
але, здається сучасний h.sapiens навчився потроху
переводити такі процеси у фоновий режим, а потім,
коли накопичення сягає певної відмітки, можна
"про це поговорити".. а психаналітик вислухає без проблем?

але абсурд.. абсурд це реальність, це щоденність
як жеж без нього рідного

*енергійно крутить головою направо~наліво*

Спіритизм???!!! :) - Навіщо ті світи, які жили, і житимуть без мене.

Інколи і вірші лікують. :)

:)

Он любил ее,
А она любила летать по ночам.
........................
А потом по утру она клялась,
Что вчера это был последний раз,
Он прощал, но ночью за окном темно,
И она улетала все равно.

Дякую, Наталочко!