ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &
                            І
               &
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2024.05.20
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Людвенко (1974) /
Поеми
Авессаломова вдова
по щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.
… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)
… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!
... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!
… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*
…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.
***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?
Умань 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Авессаломова вдова
"А во всем Израиле не было мужчины, столь славного красотою, как Авессалом: от стопы его до темени не было в нем изъяна..."
"И поставили для Авессалома палатку на кровле, и вошел Авессалом к наложницам отца своего пред глазами всего Израиля."
"И пришел Давид в свой дом в Иерусалиме, и взял царь десять жен наложниц, которых он оставлял стеречь дом, и поместил их в особый дом под надзор, и содержал их, но не ходил к ним. И содержались они там до дня смерти своей, живя как вдовы."
2-я книга Царств
Побежала капелькапо щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.
… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)
… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!
... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!
… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*
…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.
***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?
Умань 2010
* И.Флавий: «Авессалом раньше воздвиг в так называемой царской долине, находящейся в расстоянии двух стадий от Иерусалима, мраморную колонну, которую назвал „собственною своею рукою“»
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію