Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.09
16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
2026.11.09
15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер гілочки хитає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці вдень не спиться:
Усміхаються хмаринці.
Вітер гілочки хитає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці вдень не спиться:
2026.11.09
14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
2026.11.09
12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.11.09
11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
2026.11.09
09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
2026.11.09
06:57
Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
2026.11.08
15:06
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
2026.11.08
14:41
Чи буду далі я писати
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
2026.11.08
12:35
політ нормальний
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
2026.11.08
10:00
Кохатися між тривогами,
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
2026.11.08
08:56
ІІ. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ: Тріумф і трагедія людського Генія
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
2026.11.08
06:13
Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
2026.11.07
18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
2026.11.07
16:32
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.
Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.
Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
2026.11.07
13:51
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Людвенко (1974) /
Поеми
Авессаломова вдова
по щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.
… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)
… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!
... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!
… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*
…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.
***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?
Умань 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Авессаломова вдова
"А во всем Израиле не было мужчины, столь славного красотою, как Авессалом: от стопы его до темени не было в нем изъяна..."
"И поставили для Авессалома палатку на кровле, и вошел Авессалом к наложницам отца своего пред глазами всего Израиля."
"И пришел Давид в свой дом в Иерусалиме, и взял царь десять жен наложниц, которых он оставлял стеречь дом, и поместил их в особый дом под надзор, и содержал их, но не ходил к ним. И содержались они там до дня смерти своей, живя как вдовы."
2-я книга Царств
Побежала капелькапо щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.
… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)
… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!
... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!
… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*
…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.
***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?
Умань 2010
* И.Флавий: «Авессалом раньше воздвиг в так называемой царской долине, находящейся в расстоянии двух стадий от Иерусалима, мраморную колонну, которую назвал „собственною своею рукою“»
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
