Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.22
05:55
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
2026.03.22
05:50
Глянь о сюди – Китайський Кіт Соняшний
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
2026.03.22
01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип
2026.03.21
22:05
І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
2026.03.21
16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу
2026.03.21
13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
2026.03.21
09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
2026.03.21
08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
2026.03.21
07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
2026.03.20
21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
2026.03.20
19:41
Михайло Голодний (1903-1949)
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
2026.03.20
18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2026.03.20
16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
2026.03.20
15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
2026.03.20
11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
2026.03.20
10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Людвенко (1974) /
Поеми
Авессаломова вдова
по щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.
… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)
… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!
... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!
… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*
…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.
***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?
Умань 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Авессаломова вдова
"А во всем Израиле не было мужчины, столь славного красотою, как Авессалом: от стопы его до темени не было в нем изъяна..."
"И поставили для Авессалома палатку на кровле, и вошел Авессалом к наложницам отца своего пред глазами всего Израиля."
"И пришел Давид в свой дом в Иерусалиме, и взял царь десять жен наложниц, которых он оставлял стеречь дом, и поместил их в особый дом под надзор, и содержал их, но не ходил к ним. И содержались они там до дня смерти своей, живя как вдовы."
2-я книга Царств
Побежала капелькапо щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.
… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)
… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!
... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!
… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*
…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.
***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?
Умань 2010
* И.Флавий: «Авессалом раньше воздвиг в так называемой царской долине, находящейся в расстоянии двух стадий от Иерусалима, мраморную колонну, которую назвал „собственною своею рукою“»
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
