ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Людвенко (1974) / Поеми

 Авессаломова вдова

"А во всем Израиле не было мужчины, столь славного красотою, как Авессалом: от стопы его до темени не было в нем изъяна..."
"И поставили для Авессалома палатку на кровле, и вошел Авессалом к наложницам отца своего пред глазами всего Израиля."
"И пришел Давид в свой дом в Иерусалиме, и взял царь десять жен наложниц, которых он оставлял стеречь дом, и поместил их в особый дом под надзор, и содержал их, но не ходил к ним. И содержались они там до дня смерти своей, живя как вдовы."

2-я книга Царств

Побежала капелька
по щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.

… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)

… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!

... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!

… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*

…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.

***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?


Умань 2010

* И.Флавий: «Авессалом раньше воздвиг в так называемой царской долине, находящейся в расстоянии двух стадий от Иерусалима, мраморную колонну, которую назвал „собственною своею рукою“»


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-15 13:29:56
Переглядів сторінки твору 3535
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.806 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.492 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.693
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2023.05.08 07:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 18:15:13 ]
Цікава інтерпретація біблійної історії. Люблю такі речі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 18:50:11 ]
Дякую! Довго вагалася, чи слід викладати на ПМ:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 19:23:42 ]
Воно так є, але хоча б один схвальний відгук і заспокоюєшся. Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 19:36:44 ]
И хорошая, такая женская интерпретация!

Вообще, эта библейская история с Авессаломом очень богата на психологические тонкости. Она еще много вдохновения может подарить :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-19 22:21:31 ]
Справді, вона продовжує полонити мої думки далі, ще все не вихлюпнулось. Щось в ній таке недосяжне є... Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 20:15:56 ]
давно не заходила на ПМ, а тут глянула - такий вірш! Блискуче! Люблю такі речі - істинно жіночі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-19 22:23:53 ]
Ой! Таки я шаріюся! Ховаю Вашу похвалу у свою скарбничку, чекаю на візити й надалі!