Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.15
00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
2025.12.14
22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Доля (1995) /
Проза
Записки юного максималіста("Молодь")
«Хочу звернутися до юного читача,та розуміння дорослого. Проходячи вулицями міста ,здавалося б нічого інтригуючого я не міг помітити,та все ж спіймав себе на думці сенсу життя в очах підлітків.
Йде собі простий юнак віком років з вісімнадцяти,покурюючи цигарку,що не є дивиною (сам такий).
До того мені в той момент впеклася ідея розуміння буття людського серед таких як він. Не міг не підійти до нього. Чим же мене могла зацікавити його персона?Аж нічим. Мене цікавила його думка. Набравшись цілковитої наглості я наважився підійти до нього та поставити низку запитань.
На диво він відповів. Можна сказати ,що я щасливчик. Мене не відіслали куди подалі(Так як це з боку виглядало досить неприємлимо ).З диким виразом обличчя я запитав:
- Що для тебе є сенсом життя? ,-найцікавіше те ,що він навіть не замислившись дав мені категоричну відповідь ,хоча й судити я його не можу .А відповідь була такою : «Заробити багато грошей ,жити в Києві,ну і щоб вивчився звичайно,а та щоб і жінка гарною була»,- не дослівно та саме так я його зрозумів. Я вишукував такі слова в його відповіді як «сім’я» , «кохання», «батьки», «щастя» . Та їх не було. А ви знаєте, я анітелень не здивувався такій відповіді,бо кожен міг мені таке сказати ,від кожного того можна було очікувати.
Я веду до того ,що зараз молодь пішла якась банальна чи що? Хоча вони самі банальщиною називають ті слова ,що я хотів почути.
Для них сенс життя – це егоїстична пропасниця ,що задоволить їхні матеріальні та фізичні потреби . І ще цікаве те ,що діляться вони на тих хто за це провалля буде боротись,і на тих хто думає,що навіть це до них на «блюдечці прийде».
Та чи правильно це? Я не сперечаюсь,що так по суті легше жити!!!Та навіщо ?Куди?Для кого?...для себе ж мабуть.
Нове покоління- це початок еволюції з мавп’ячого періоду ,"присмаковуючи" принципіальністю молоді 21-го століття. Ось і все.
А як хочеться того щоб цей егоїзм викорінився. Щоб була шана до людей . Хоча б до батьків …
Чесно кажучи наболіло.
Давайте боротися за людяність .І хто винен в цій деградації?Відповідей маса та категоричності немає ніякої.
Та досить демагогії. Просто так ми самі будуємо ті суспільні стіни ,моральні кордони,насилля в кінці кінців….»
Та і я дещо неправий. Сам такий молодий,то може розум з віком приходить. Але ж не так довго затягувати ...
Щиро* Олег Доля*
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Записки юного максималіста("Молодь")
«Хочу звернутися до юного читача,та розуміння дорослого. Проходячи вулицями міста ,здавалося б нічого інтригуючого я не міг помітити,та все ж спіймав себе на думці сенсу життя в очах підлітків.Йде собі простий юнак віком років з вісімнадцяти,покурюючи цигарку,що не є дивиною (сам такий).
До того мені в той момент впеклася ідея розуміння буття людського серед таких як він. Не міг не підійти до нього. Чим же мене могла зацікавити його персона?Аж нічим. Мене цікавила його думка. Набравшись цілковитої наглості я наважився підійти до нього та поставити низку запитань.
На диво він відповів. Можна сказати ,що я щасливчик. Мене не відіслали куди подалі(Так як це з боку виглядало досить неприємлимо ).З диким виразом обличчя я запитав:
- Що для тебе є сенсом життя? ,-найцікавіше те ,що він навіть не замислившись дав мені категоричну відповідь ,хоча й судити я його не можу .А відповідь була такою : «Заробити багато грошей ,жити в Києві,ну і щоб вивчився звичайно,а та щоб і жінка гарною була»,- не дослівно та саме так я його зрозумів. Я вишукував такі слова в його відповіді як «сім’я» , «кохання», «батьки», «щастя» . Та їх не було. А ви знаєте, я анітелень не здивувався такій відповіді,бо кожен міг мені таке сказати ,від кожного того можна було очікувати.
Я веду до того ,що зараз молодь пішла якась банальна чи що? Хоча вони самі банальщиною називають ті слова ,що я хотів почути.
Для них сенс життя – це егоїстична пропасниця ,що задоволить їхні матеріальні та фізичні потреби . І ще цікаве те ,що діляться вони на тих хто за це провалля буде боротись,і на тих хто думає,що навіть це до них на «блюдечці прийде».
Та чи правильно це? Я не сперечаюсь,що так по суті легше жити!!!Та навіщо ?Куди?Для кого?...для себе ж мабуть.
Нове покоління- це початок еволюції з мавп’ячого періоду ,"присмаковуючи" принципіальністю молоді 21-го століття. Ось і все.
А як хочеться того щоб цей егоїзм викорінився. Щоб була шана до людей . Хоча б до батьків …
Чесно кажучи наболіло.
Давайте боротися за людяність .І хто винен в цій деградації?Відповідей маса та категоричності немає ніякої.
Та досить демагогії. Просто так ми самі будуємо ті суспільні стіни ,моральні кордони,насилля в кінці кінців….»
Та і я дещо неправий. Сам такий молодий,то може розум з віком приходить. Але ж не так довго затягувати ...
Щиро* Олег Доля*
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
