Записки максималіста (продукт "Щастя")
Іноді люди бачать своє щастя у снах.
Я теж їх бачу.Кожен хоче запам’ятати свої сни якщо вони хороші, як найчіткіше.Всі сни- це просто фантазія тієї чи іншої людини і не більше,але якщо добре подумати, то в снах проявляється бажання людини,потяг до чогось,це ті глибини, яких хочеться пізнати ще й в реальності.На жаль це неможливо.Сни це щось неймовірне ,це іноді те саме сонце про яке ти мріяв ,саме та осінь,саме той дощ ,який в шаленому пориві розриває твою сорочку на грудях,саме той чарівний вітер який ніжно ласкає твоє обличчя, від якого невибагливо бігають мурашки по тілу…
мені часто сняться мрії.Я в своїх снах відчуваю тепло невідомої пори року яку на називаю «ЩАСТЯ»,завмирає серце коли відчуваєш це на дотик,цей запах пробуджує життя в своїй душі ,все навколо стає світлішим ,ідеальний світ,який творить для тебе вона…Вона- це щастя ,її волосся ,погляд, який змушує тебе не відриватися від нього,подих який ти відчуваєш, навіть не чуючи його,вологі вуста які хочуть дізнатись твою посмішку на смак
і звук…..
звук із Раю….
ритм її серця.
і ти отримуєш всі ці дари.Ти відчуваєш її , «щастя» переповнює твою душу ,
немов соковитий фрукт ,що надає тобі життя.А далі все це зникає .Прокидаючись, ти ще в тому самому становищі, як і тоді ,але це долі секунд.Хтось запам’ятовує ,хтось записує свої сни,хтось байдуже до цього ставиться.Сон -це мрія.Є нещасні люди, які не бачать снів .Таких багато ,вони не мають цього дару та не відчувають тих чарівних поглядів та свого сокровенного.
Ми просто маріонетки своїх фантазій в цьому житті.Ми раби любові ,щастя радості.В деякій мірі печалі.Наша робота -це створювати нові помилки,тягти їх довго на спині. Нести в руках,тягти до прірви ,що називається «Пам'ять» ,а потім повертатись по нові,дивлячись на сліди від цих помилок на своєму тілі,та тіло це перш за все душа.Щастя -це гра? Але гра кого?Гра своєї уяви і фантазії,індивідуальності та свого життя.Тяжко визнавати те ,що наше воно дане не для всяких дрібниць ,якими ми займаємося завжди,а для того щоб насолоджуватися кожною секундою свого існування…заради миті Щастя.
«В чем смысл жизни? Служить другим и делать добро.Аристотель»
Так ,дійсно, і я погоджуюся з цим. В пошуках щастя саме через добро. Поняття дуже розтяжливе та глибоке. Добро до інших людей,але треба замислитись саме на цьому аспекті. Ми живемо в 21 столітті,а не в часи Аристотеля,зараз розцінки на «добро» дещо змінилися. Ми намагаємося творити добро для людей,допомагати їм,робити просто приємно. Хочемо змінити цей світ на краще, зробити його добрішим та світлішим. Своє щастя можна знайти навіть в собі. «Спасибі!!!»- отже ти вже добився чогось,тобі подякували за це ,навіть якщо дрібниця. І тобі теж якусь мить приємно.Погодьтеся.Зараз люди так не цінять добро як раніше.Ти робиш добро та його геть не цінують. Це провальне почуття. Зникає довіра до людей. Ти розчаровуєшся та робиш все наперекір своєму глузду. Дійсно несправедливо ,коли в тебе наполеонівські плани творіння добра людям,а тут «Бац»-тебе ніхто не підтримує,не цінує твоїх сил. І таке часто трапляється. І хіба ти відчуєш те щастя тоді?Люди це ті самі тварини,навіть жорстокіші,будь готовий до всього,звичайно ж, є хороші люди, які завжди оцінять твої благі діла,та все ж не варто задирати носа в своїх чесних справах. Роби все розмірено, та тільки тим людям ,що потребують твоєї допомоги,щоб зайвий раз не розгніватися на самого себе у своєму виборі. Тут варто замислитися чи не так?Ми намагаємося зробити з себе щось. Якусь хорошу людину. Виховати себе своїми вчинками,пройти через той тернистий шлях і пізнати істину. І тут постає таке питання «Чому ще ніхто не може точно сказати ,що таке істина,начебто ж люди робили хороші справи для людства і самі були дуже добрими ?».Хммм…правда. Та людина пізнала істину для самої себе. Вона знайшла свій привід для щастя.Добрі справи ж можна робити у всіх благах подарованих життям. Можна щиро кохати,це вже добро,ти вже «людина». Це вже щастя .Йти туди, не знати куди ,знайти те ,не знати що. Щастя поряд . Озирніться,в одних є батьки,в інших якісь матеріальні цінності,в яких він вбачає своє щастя,в інших друзі і так далі. Це вже щось. Чи варто ганятися за чимсь більшим?Треба просто поставити перед собою мету свого життя.І неодмінно добиватися її через всі перешкоди. Є такі люди ,що не люблять себе,ненавидять. Але ж погодьтеся ,що в нас всіх є право на помилки.Людина- це щось прекрасне . Це Чудо природи. Та не варто зазнаватися. Люди – це найжорстокіший оплот нашої планети.Тому що ми розумна раса. Ми самі творимо собі приводи невзгод.Тому варто змінювати все.Ти будівник свого життя,ти митець власної особистості,тож не розчаровуйте себе,живіть сьогоденням,подивіться в очі свої,пізнай себе та свої неосяжні можливості глибше. Там і є «Щастя»!!!