* * *
Зевса-батька й Леди сини могутні,
Ви, брати святі Полідевк і Кастор,
Край Пелопа кинувши, нам з'явіться,
Серцем прихильні.
Вітром вас несуть бистроногі коні
Серед хвиль морських, по землі широкій,
Ви мчите туди, де грозить людині
Смерть кровопійна.
Ось, злетівши з хвиль на високу щоглу,
Спалахом ясним у пітьмi майнули,
Чорному судну ви у ніч буремну
Шлях освітили.


* * *
Досить, кажуть, бід на Пріама спало
I на рід його через твій, Єлено,
Злочин, як спалив Іліон священний
Зевс-громовержець.
Не з такою в колі богів весілля
Еакід справляв, а з палат Нерея
В дім Кентавра він заманив любов'ю
Дівчину ніжну.
Так колись Пелей на дівочім стані
Пояс розв'язав, і жаданим шлюбом
Поєднався він і дочка найкраща
Бога Нерея.
Рік минув - родився півбог безстрашний,
Син білявий в них, жеребців погонич,
А з вини Єлени в боях фрігійці
Кров'ю стікали.