Дякую, Іване, по весняному дякую - з посмішкою, з обіймами! У нас зараз вогко і прохолодно, то і вирішила пришвидшити, наблизити. Веснянкою закликати. :) Вже скоро-скоро.... :)

Cвітланко, а й допомогло ж - розвиднилося, розтеплілося. І так вже не вперше, слово має силу! Тому, поки заряджена, зичу вам настрою з ароматом кетягів акації, і легких прозорих крил, і захоплених усміхнених поглядів, ну і шоколадно-вершкових задоволень.

А наголоси - так, гривасті. :))

Дякую!

Страшенно люблю у квітні до старого яру, а там проліски, ряст, пшінка, анемони, шафрани. І спиною на холодну ще землю, а трава суха, довга, хоч у коси заплітай, а між нею молода-зелена - сама б їла! :) Юль, я чекатиму і за себе, і за тебе, і ти теж за мене чекай! Так і розквітнеться. :)))

ох... ще би взяти десь той яр...

Юль, як не ти у яр, то яр до тебе - у травні їхатиму в Київ, зберу букет шавлії і привезу. На експресі 4,5год. - і прив'янути не встигне. :)))

У лісі! Точно, стрінемося, Патарочко, у лісі! Там співати можна на увесь голос. У місті б засоромили, а в лісі можна. :))) А як у травні - то вже й конвалії розквітнуть!
Дякую.

У ній черпаю і натхнення, і енергію. А ще - вміння сприймати негаразди, розуміння невідворотності. Бо все це створене Богом, а вінець - людина. Дякую,щиро.

Дякую, Зоряночко. :) Приємно і тепло.

Дякую, Оксано. Тепла вам, сонячних цілунків, і трішечки веснянок (ластовиннячка). Бо все тільки мені й мені, вже весь ніc в кульбабках, поділюся :))

А я ж тебе не раз попереджала:
Не пий, не їж, не нюхай що попало!
Бо можуть вирости копита, хобот, вуха…
Підступні «капли яда»! - Ти ж не слухав!
Тепер халепа, краще б вже зелені сливи,
А то напасся Cánnabis sativa. :)))