ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
ЯК ПРО НАС

Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оринка Хвилька (1980) / Вірші

 весняна фантазія
єдина проблема весни – депресія
чи то не весни – людини веснéвої
авітамінозна апато-сесія
о дайте подушки кисневої!

весна наступає на п’яти лютому
(не місяцю) – ворогу найщирішому
із викликом кидає «я-люблю-тебе!»
і тисне – аби він вже щось вирішував

рішуче зриває покрівлі й нáкривки
випростує душу нáвчену
летіти й сідати на злоті маківки
виводити білі зáчини




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-03-30 22:18:07
Переглядів сторінки твору 3300
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.869 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.754 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.870
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.11.03 00:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 09:21:21 ]
друга строфа - дуже класн!!! лише заради неї я би радила переробити цей вірш, бо перша і третя нікуди не годяться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оринка Хвилька (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 20:28:16 ]
Прикольно!..

Колись, коли я ще вчилася на "редактора", ще на першому курсі нам виголосили найперші поради, одна з яких так звучала: "...Найбільшого обгрунтування потребують "негативні" моменти реагування на авт.оригінал, себто зауваження"!!!

Чи не важко Вам, шановна Юліє, пояснити своє категоричне твердження "...перша і третя нікуди не годяться"?

Дякую за небайдужість!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-04-01 09:13:08 ]
привіт :)

я, звісно, поясню, якщо є цікавість, але ж це лише моя думка.

єдина проблема весни – депресія - банальний, нецікавий початок вірша, не спонукає читати далі


чи то не весни – людини веснéвої - тут вже особисто моє - не люблю такий вигаданий авторський словотвір

римування нікудишнє - депресія-сесія, весневої-кисневої
о дайте подушки кисневої! - подушКИКИсневої.

у третій строфі мені не подобаєтьяс лексика (але ще раз повторю, що це особисте сприйняття)

душу нáвчену летіти й сідати на злоті маківки - що це за "злоті"? які маківки? чому туди сідає душа? хіба душа кудись сідає?

виводити білі зáчини - закінчення вірша взагалі провальне, і таке саме нецікаве, як і початок.

тому ці дві строфи дуже програють по всіх показниках середній, і якби б не було середньої, я би взагалі не коментила цей вірш.

немає цілісності, вірш наче зліплений з трьох окремих шматків. нмд, вірш має бути цілісним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-04-01 09:15:13 ]
"дайте подушки" - мало би бути "дайте подушку", тому що дайте подушкИ - семантично означає дайте (частину, трохи) подушки. Але ж ЛГ хоче цілу кисневу подушку.

;)

думаю, якщо написати дайте подушку кисневу, вірш від цього лише виграє, бо римування стане витоншенішим


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-03-31 21:27:44 ]
щастить весні - лише єдина проблема )

а ритм тут у вас різний в кожній строфі - спеціально чи випадково вийшло так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 21:54:38 ]
...а мені ніби ритм один, але от довжина рядків у третій строфі чомусь менша...

Згалом ніби і непогано, лише різне емоційне наповнення строф "інтригує".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оринка Хвилька (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-01 17:15:52 ]
Дякую, Юліє, за аргументований розбір вірша!
Єдине - дивно, що такому "іграшковому" віршику, написаному (зізнАюся) на дві хвилини, і (згодна) складеному із клаптиків... і раптом - стільки уваги такого талановитого автора і критика...
Але ж - приємно! (я не іронізую)

Не згодна хіба що зі ставлення вашим до авт.новотворів, і до лексики (як такої)...
Людина "веснЕва" - викликає багато асоціацій (можливо, лише в мене і в ЛГ?) - на противагу - "вересневої"... А остання строфа більш насичена справжнім змістом (душа - то птаха, що летить і справді сідає на "злоті" маківки...), можливо, форма потребує вдосконалення (бо перше-ліпше було взято, вибачте, читачі!)...
БО в другій строфі - лише гра слів, гра уяви, гра видами рим - і ВСЕ. Але нині на це всі "ведуться", на жаль...

Але то вже роздуми не для цього формату.

Дякую за Вашу думку, Юлю!!!