ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
10:22
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
2024.03.19
08:58
Домовлятися з ордою - святотацтво,
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
2024.03.19
08:40
На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Бенедишин (1964) /
Поеми
/
Зі збірки "Віще, неповторне, головне"
Шлях до Воскресіння
***
Нічого. Нечисте сумління
відмиємо в Чистий Четвер.
Очікуємо Воскресіння
Того, Хто за нас помер…
А шлях до Голгофи – не ближній,
а смерть на хресті – страшна!
…У нас по сім п’ятниць на тижні,
а в Нього одна – страсна.
1. НА СВЯТІЙ ЗЕМЛІ
Ще все уперше… Десь наприкінці –
і хрест важкий, і страдницька корона…
Щаслива Мати. Радісні Вітці:
Отець Небесний і отець законний.
Росте Дитя. Вже й прагне щось казать.
І мліє серце в Йосифа старого:
«Оце і є найвища благодать –
в особі Сина поклонятись Богу».
Ще чаша гіркоти ледь надпилась…
І дума Бог у ніжності хвилини:
«Оце і є оте найбільше з щасть –
руками теслі обіймати Сина».
2. У ХРАМІ
Воно би слід вклонитися батькам –
у праведності виховали сина.
Здалось: аж просвітлів раптово храм,
коли вуста отверзла ця дитина.
Він говорив, як вголос мислив. Він
принишклі душі пропікав словами.
Уже Пророка впізнавали в нім, –
ловили кожну фразу бездоганну.
Та я не довіряв його вустам –
хлоп’я ж іще, безвусе і зелене!
Я в очі зазирнув йому, а там –
таке щось… надвисоке й незбагненне.
І я завмер, мудрець (чи фарисей?),
неначе задививсь у вічну Лету…
А хтось його спинив біля дверей:
– Ти звідки будеш, синку?
– З Назарету…
3. ХРЕЩЕННЯ ВІД ІВАНА
Вода в Йордані – світла!
Аж світа
у душах, що схилились
покаянно…
А ця –
така пречиста і свята,
з зачаття
не забруднена гріхами.
Смиренний погляд…
Голуба крило…
І Голос –
як знамення – над юрмою…
…Окроплюю, мов смертному,
чоло,
хоч знаю –
сам Господь переді мною.
4. ВЕРБНА НЕДІЛЯ
...В’їжджав Ісус Христос в Єрусалим.
Юрба стрічала Господа привітно:
«Осанна!»
Хресний шлях був перед Ним.
І сходженням була Неділя Квітна
до нездоланних, осяйних висот:
страждання, кров пролита, Воскресіння…
Цвіла весна. Торжествував народ.
Ішов Ісус на смерть задля Спасіння.
…У день такий хвилюється верба
в передчутті таїн благословення.
І вись – на диво світла й голуба.
Й душа в пориві Божого натхнення,
прозріла й тиха, проситься у Храм
надії, віри й вічної любові,
щоб істинного славити царя.
«Осанна!» –
над землею лине знову.
5. ПРИЧАСТЯ
И нет в мирах страшнее доли
Того, кто выпил боль до дна,
Кто предпочел причастье соли
Причастью хлеба и вина.
М.Волошин
…Усі дванадцять передчасно –
хто стане обраним – не знали.
Святе приймаючи причастя,
«Не я?» – у Господа питали…
Одному – смерть через розп'яття
і Воскресіння слава горда**,
другОму – злочину прокляття,
живих презирство і погорда,
щоб все Призначене збулося.
І розійшлися дві дороги…
А світові – тавром і досі –
довічне покарання тОго,
хто причастився солі трунком,
«посвяти знак» збагнувши вірно;
хто, попрощавшись поцілунком,
в безчестя тьму ступив покірно…
____
**тут в значенні велична, царственна
6. НА ОЛИВНІЙ ГОРІ
Ще можна спохватитись
і спастись.
І відвернути
Хресну ту дорогу.
І Чаші, що наповнена,
зректись.
І легшу ношу
випросити в Бога.
Він зрозуміє.
Бо таки ж Отець! –
Простить людину
в Синові Єдинім.
…Тривожна тиша.
Тьми і Світла герць.
Смиренна постать
у гаю Оливнім…
7. ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ДІВИ МАРІЇ
Почати світ Спочатку.
Накінець
віддати Сина
Смерті на поталу
задля Життя –
так вирішив Отець.
А Матір що?
У неї не питали.
… І проколов їй серце
кожен цвях –
там, на Голгофі,
на тім Лобнім місці.
Бо прийняла сама
свій Хресний Шлях –
шлях до Розп'яття
від Благої Вісті.
8. ОДКРОВЕННЯ ВІД ПЕТРА.
ПОСЛАННЯ ЮДІ
Тебе – клясти? Я сам себе прокляв.
О Юдо, Юдо! Брате мій пропащий –
За тридцять срібняків Христа продав!
А я – аж тричі зрікся. Чим я кращий?
Тепер стікає кров'ю на хресті.
Страждає через нас і нас заради.
Він на Голгофі. Він – на висоті.
А ми з тобою – два осколки зради.
Не встояв ти. І я Його не спас.
Злякався. Привселюдно відхрестився.
Мене, либонь, не виправдає й час.
І ти, нещасний, краще б не родився!
…Змужніє дуб і для мого хреста.
І вже тремтить твоя осика в тузі…
Це, Юдо, ми – Апостоли Христа?!
Хай обидвом воздасться по заслузі.
9. СМУТОК ВАРАВВИ
Врятований!
Не вірю сам собі…
Розбійників
уже не розпинають?
За вибір
мав би дякувать юрбі,
а я, натомість,
сам себе втішаю.
Зітри, Варавво,
смуток із лиця.
Твоя сльоза
страждань Його не гідна.
Радій
із дна нікчемного життя,
що й смерть твоя –
нікому не потрібна.
10. ПИЛАТ. ВІКИ ПОТОМУ…
На безмір –
ані крапельки води…
Лише покути
відчуття безкрає
і сорому пекельного сліди,
що кров’ю
на долонях проступає.
Яка ж вона гаряча і густа!
Ятрять провину
монотонні рухи…
За віком вік
повз мене проліта.
А я і досі –
«відмиваю» руки.
11. СПОВІДЬ ЧЕСНОГО ХРЕСТА
…Він спотикавсь. І я з Ним падав теж.
Він ніс мене смиренно на Голгофу.
А я – таки найважчий в світі хрест!
Якби ж я міг полегшати хоч трохи
На тім Його шляху. Якби ж я міг
Не так вгризатись у стражденну спину.
Та де там! Навіть Бог не допоміг
Єдиному улюбленому Сину.
Принизили Його. Й мене звели.
Ще й цвяхами з’єднали наші руки –
Це ж на мені Христа розіп’яли!
Я й досі відчуваю ту розпуку.
І досі огорта мене імла, –
Кляну свої кінцівки задубілі.
І кров свята, що цівками текла,
Навіки запеклась в моєму тілі.
Я від гіркої правди не біжу.
Я з дерева. Я вільний від спокуси.
Я – Чесний. Я нікому не скажу,
Що всім єством підтримував Ісуса,
Допоки неживого не зняли,
Не одірвали від мойого лона.
І гусла темінь кольору смоли.
І тиша опускалася бездонна.
…Якби ж я міг піднятись до небес
Чи відвести обійми розпростерті!
Якби ж я міг… А Він таки воскрес.
Як обіцяв, на третій день по смерті.
12. МОЛИТВА ДО МАРІЇ-МАГДАЛИНИ
Возрадуйся, свята Маріє-Магдалино,
Гріха й розпусти позашлюбна дочко!
Господь з тобою – ти
любила Бога-Сина.
А ця любов – трудна і непорочна.
Христос… Чи Він те знав? Було Йому до того?
Усім провини відпускав із миром…
Якими ж ти очима дивилася на Нього,
Коли втирала в мертве тіло миро?
Що думала тоді? Чи хоч поцілувала
Востаннє, як у мріях сокровенних?
А під хрестом? Боліла, що Чашею не стала,
В яку стікала б кров благословенна?
…Ти йшла в тіні Христа – ні діва, ні дружина.
Творцеві – ні невіста, ні невістка,
Ти просто, як ніхто, любила Бога-Сина.
І, може, про взаємність снила зрідка.
Це, може, ти Христа у Смерті й відмолила,
І вимолила в Неба Воскресіння…
Апостоли, ті так: поплакали й змирились.
А ти чекала: Спаса – не спасіння.
Не всім жінкам щастить зустрітися з Любов'ю.
А ти зустріла – Вічну і Єдину.
Обранице Христа! Блага! Господь з тобою.
Возрадуйся, Маріє-Магдалино!
13. ПИСАНКА
Орнаменти Душі. Творця рука.
Краси й любові незбагненний Космос.
Свіча. Яйце. Стікають з писачка
Живі пейзажі золотистим воском.
Птахи і квіти. Небо і земля.
Думок і ліній плетиво безкрає…
…Планета, в барвах скупана, сія
І писанка на ниточці кружляє.
Майстерності неосягненний дар.
Буття земного символи і міти.
І Бог, як геніальний писанкар,
Милується довершеністю світу.
О, таїна Господньої яси
У вічній часопростору безодні:
Далеких предків віщі голоси
І благовісні дзвони Великодні.
…Краплина Світла. Згусточок тепла.
Свяченого Яйця світобудова…
Воістину, було спочатку Слово.
Та після нього – Писанка була.
14. ВЕЛИКДЕНЬ
…Темінь.
Янгол – охоронцем.
Брила.
Гріб Господній.
…Сходить в діжі,
наче сонце,
паска Великодня.
Сходить Пасха…
На обрусі –
писанка розквітла…
Гріб відкритий.
Кров Ісуса.
Плащаниця.
Світло!..
***
Що ж... змий гріхи Ісусовою кров’ю
І припади до Чесного Хреста:
Невіглаством, недбальством, нелюбов’ю
Не розпинай в душі своїй Христа.
Шукай в молитві істину й розраду,
Радій, коли знайде мудріший хтось.
Од влади зла звільняйся, мов од чаду,
Щоб і в твоїй душі воскрес Христос.
2002 – 2011
Рейтингування для твору не діє
?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шлях до Воскресіння
(Поетичні стації* душі)
***
Нічого. Нечисте сумління
відмиємо в Чистий Четвер.
Очікуємо Воскресіння
Того, Хто за нас помер…
А шлях до Голгофи – не ближній,
а смерть на хресті – страшна!
…У нас по сім п’ятниць на тижні,
а в Нього одна – страсна.
1. НА СВЯТІЙ ЗЕМЛІ
Ще все уперше… Десь наприкінці –
і хрест важкий, і страдницька корона…
Щаслива Мати. Радісні Вітці:
Отець Небесний і отець законний.
Росте Дитя. Вже й прагне щось казать.
І мліє серце в Йосифа старого:
«Оце і є найвища благодать –
в особі Сина поклонятись Богу».
Ще чаша гіркоти ледь надпилась…
І дума Бог у ніжності хвилини:
«Оце і є оте найбільше з щасть –
руками теслі обіймати Сина».
2. У ХРАМІ
Воно би слід вклонитися батькам –
у праведності виховали сина.
Здалось: аж просвітлів раптово храм,
коли вуста отверзла ця дитина.
Він говорив, як вголос мислив. Він
принишклі душі пропікав словами.
Уже Пророка впізнавали в нім, –
ловили кожну фразу бездоганну.
Та я не довіряв його вустам –
хлоп’я ж іще, безвусе і зелене!
Я в очі зазирнув йому, а там –
таке щось… надвисоке й незбагненне.
І я завмер, мудрець (чи фарисей?),
неначе задививсь у вічну Лету…
А хтось його спинив біля дверей:
– Ти звідки будеш, синку?
– З Назарету…
3. ХРЕЩЕННЯ ВІД ІВАНА
Вода в Йордані – світла!
Аж світа
у душах, що схилились
покаянно…
А ця –
така пречиста і свята,
з зачаття
не забруднена гріхами.
Смиренний погляд…
Голуба крило…
І Голос –
як знамення – над юрмою…
…Окроплюю, мов смертному,
чоло,
хоч знаю –
сам Господь переді мною.
4. ВЕРБНА НЕДІЛЯ
...В’їжджав Ісус Христос в Єрусалим.
Юрба стрічала Господа привітно:
«Осанна!»
Хресний шлях був перед Ним.
І сходженням була Неділя Квітна
до нездоланних, осяйних висот:
страждання, кров пролита, Воскресіння…
Цвіла весна. Торжествував народ.
Ішов Ісус на смерть задля Спасіння.
…У день такий хвилюється верба
в передчутті таїн благословення.
І вись – на диво світла й голуба.
Й душа в пориві Божого натхнення,
прозріла й тиха, проситься у Храм
надії, віри й вічної любові,
щоб істинного славити царя.
«Осанна!» –
над землею лине знову.
5. ПРИЧАСТЯ
И нет в мирах страшнее доли
Того, кто выпил боль до дна,
Кто предпочел причастье соли
Причастью хлеба и вина.
М.Волошин
…Усі дванадцять передчасно –
хто стане обраним – не знали.
Святе приймаючи причастя,
«Не я?» – у Господа питали…
Одному – смерть через розп'яття
і Воскресіння слава горда**,
другОму – злочину прокляття,
живих презирство і погорда,
щоб все Призначене збулося.
І розійшлися дві дороги…
А світові – тавром і досі –
довічне покарання тОго,
хто причастився солі трунком,
«посвяти знак» збагнувши вірно;
хто, попрощавшись поцілунком,
в безчестя тьму ступив покірно…
____
**тут в значенні велична, царственна
6. НА ОЛИВНІЙ ГОРІ
Ще можна спохватитись
і спастись.
І відвернути
Хресну ту дорогу.
І Чаші, що наповнена,
зректись.
І легшу ношу
випросити в Бога.
Він зрозуміє.
Бо таки ж Отець! –
Простить людину
в Синові Єдинім.
…Тривожна тиша.
Тьми і Світла герць.
Смиренна постать
у гаю Оливнім…
7. ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ДІВИ МАРІЇ
Почати світ Спочатку.
Накінець
віддати Сина
Смерті на поталу
задля Життя –
так вирішив Отець.
А Матір що?
У неї не питали.
… І проколов їй серце
кожен цвях –
там, на Голгофі,
на тім Лобнім місці.
Бо прийняла сама
свій Хресний Шлях –
шлях до Розп'яття
від Благої Вісті.
8. ОДКРОВЕННЯ ВІД ПЕТРА.
ПОСЛАННЯ ЮДІ
Тебе – клясти? Я сам себе прокляв.
О Юдо, Юдо! Брате мій пропащий –
За тридцять срібняків Христа продав!
А я – аж тричі зрікся. Чим я кращий?
Тепер стікає кров'ю на хресті.
Страждає через нас і нас заради.
Він на Голгофі. Він – на висоті.
А ми з тобою – два осколки зради.
Не встояв ти. І я Його не спас.
Злякався. Привселюдно відхрестився.
Мене, либонь, не виправдає й час.
І ти, нещасний, краще б не родився!
…Змужніє дуб і для мого хреста.
І вже тремтить твоя осика в тузі…
Це, Юдо, ми – Апостоли Христа?!
Хай обидвом воздасться по заслузі.
9. СМУТОК ВАРАВВИ
Врятований!
Не вірю сам собі…
Розбійників
уже не розпинають?
За вибір
мав би дякувать юрбі,
а я, натомість,
сам себе втішаю.
Зітри, Варавво,
смуток із лиця.
Твоя сльоза
страждань Його не гідна.
Радій
із дна нікчемного життя,
що й смерть твоя –
нікому не потрібна.
10. ПИЛАТ. ВІКИ ПОТОМУ…
На безмір –
ані крапельки води…
Лише покути
відчуття безкрає
і сорому пекельного сліди,
що кров’ю
на долонях проступає.
Яка ж вона гаряча і густа!
Ятрять провину
монотонні рухи…
За віком вік
повз мене проліта.
А я і досі –
«відмиваю» руки.
11. СПОВІДЬ ЧЕСНОГО ХРЕСТА
…Він спотикавсь. І я з Ним падав теж.
Він ніс мене смиренно на Голгофу.
А я – таки найважчий в світі хрест!
Якби ж я міг полегшати хоч трохи
На тім Його шляху. Якби ж я міг
Не так вгризатись у стражденну спину.
Та де там! Навіть Бог не допоміг
Єдиному улюбленому Сину.
Принизили Його. Й мене звели.
Ще й цвяхами з’єднали наші руки –
Це ж на мені Христа розіп’яли!
Я й досі відчуваю ту розпуку.
І досі огорта мене імла, –
Кляну свої кінцівки задубілі.
І кров свята, що цівками текла,
Навіки запеклась в моєму тілі.
Я від гіркої правди не біжу.
Я з дерева. Я вільний від спокуси.
Я – Чесний. Я нікому не скажу,
Що всім єством підтримував Ісуса,
Допоки неживого не зняли,
Не одірвали від мойого лона.
І гусла темінь кольору смоли.
І тиша опускалася бездонна.
…Якби ж я міг піднятись до небес
Чи відвести обійми розпростерті!
Якби ж я міг… А Він таки воскрес.
Як обіцяв, на третій день по смерті.
12. МОЛИТВА ДО МАРІЇ-МАГДАЛИНИ
Возрадуйся, свята Маріє-Магдалино,
Гріха й розпусти позашлюбна дочко!
Господь з тобою – ти
любила Бога-Сина.
А ця любов – трудна і непорочна.
Христос… Чи Він те знав? Було Йому до того?
Усім провини відпускав із миром…
Якими ж ти очима дивилася на Нього,
Коли втирала в мертве тіло миро?
Що думала тоді? Чи хоч поцілувала
Востаннє, як у мріях сокровенних?
А під хрестом? Боліла, що Чашею не стала,
В яку стікала б кров благословенна?
…Ти йшла в тіні Христа – ні діва, ні дружина.
Творцеві – ні невіста, ні невістка,
Ти просто, як ніхто, любила Бога-Сина.
І, може, про взаємність снила зрідка.
Це, може, ти Христа у Смерті й відмолила,
І вимолила в Неба Воскресіння…
Апостоли, ті так: поплакали й змирились.
А ти чекала: Спаса – не спасіння.
Не всім жінкам щастить зустрітися з Любов'ю.
А ти зустріла – Вічну і Єдину.
Обранице Христа! Блага! Господь з тобою.
Возрадуйся, Маріє-Магдалино!
13. ПИСАНКА
Орнаменти Душі. Творця рука.
Краси й любові незбагненний Космос.
Свіча. Яйце. Стікають з писачка
Живі пейзажі золотистим воском.
Птахи і квіти. Небо і земля.
Думок і ліній плетиво безкрає…
…Планета, в барвах скупана, сія
І писанка на ниточці кружляє.
Майстерності неосягненний дар.
Буття земного символи і міти.
І Бог, як геніальний писанкар,
Милується довершеністю світу.
О, таїна Господньої яси
У вічній часопростору безодні:
Далеких предків віщі голоси
І благовісні дзвони Великодні.
…Краплина Світла. Згусточок тепла.
Свяченого Яйця світобудова…
Воістину, було спочатку Слово.
Та після нього – Писанка була.
14. ВЕЛИКДЕНЬ
…Темінь.
Янгол – охоронцем.
Брила.
Гріб Господній.
…Сходить в діжі,
наче сонце,
паска Великодня.
Сходить Пасха…
На обрусі –
писанка розквітла…
Гріб відкритий.
Кров Ісуса.
Плащаниця.
Світло!..
***
Що ж... змий гріхи Ісусовою кров’ю
І припади до Чесного Хреста:
Невіглаством, недбальством, нелюбов’ю
Не розпинай в душі своїй Христа.
Шукай в молитві істину й розраду,
Радій, коли знайде мудріший хтось.
Од влади зла звільняйся, мов од чаду,
Щоб і в твоїй душі воскрес Христос.
2002 – 2011
___
* (від лат. statio) місцеперебування
Цикл-поему надруковано в релігійному журналі християнської родини "Діти Непорочної" №3 (1-3) 2016 р., ст.31-34. Видавництво "Добра книга", Львів.
Найвища оцінка | Віктор Кучерук | 6 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Віва ЛаВіта | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію