*
...І я пірнаю -
Ухххххххх! -
Яка незграбна!
Світанок.
На роботу.
Ти все спиш?!
*
Грен.
Берег моря.
Сонце.
Вітер.
Прозорість сукні.
Зваба.
Ніч.
*
І в захваті вІршем жбурляю в віконце
Застиглий в очах монітор.
Хапаю сачок. Я - метелик! До сонця!
До біса цей клятий курсор!
*
Я вже мокрий, а ти не йдеш,
Знов викручую всю білизну.
Може, праску хоч принесеш
І віна, і цілунок ніжний!
*
Я теж повертатися снігом у небо не вмію.
І знов за собою тебе лиш одну понесу.
Не в серці, а десь посередині кволю і млію.
Моя Самарянко! Тебе від жаги задушу!
*
Панянки наші котяться бетоном.
Кісток, напевне, зовсім не збереш.
Що ж до котів, то - повесні, сезонно.
Буває й гірше. Вижив врешті-решт...
*
Абсент ховаю під подушку.
Вночі ж розкоркувати - кайф!
Та жах!- проспав, но где же кружка!?
Під три чорти летить о, ЛАЙФ!
*
Я - незнайомим мужчиною в губи.
Знаю напам*ять твої пустелі.
Знову читаю тебе до згуби.
Мрія поета - жіночі скелі...!)))