Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
2026.04.26
11:19
Ще тримається
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
2026.04.26
10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
2026.04.26
09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
2026.04.26
09:01
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
"ТАК ЭТО НЕ ТЫ СЛУЧАЙНО?"
Я никогда не сделал бы его героем своего рассказа, если бы не один эпизод, который просто потряс не только меня, но и всех остальных сослуживцев. Не стану называть места действия. К большому сожалению, вынужден изменить даже имя дорогого мне человека, без чьей помощи вряд ли смог бы после чугуна и сахара редактировать рукописи по эстетическому воспитанию. Делаю все это с мыслью о тех, кто, может быть, воспринимал моего героя по-другому. Но в своем приспосо¬бленчестве он настолько потерял чувство собственного достоинства, что так, видимо, и не понял глубину всего случившегося. Достаточно сказать, что в семье, где все были евреи, он один имел в паспорте запись “украинец”. Будучи абсолютно глухим к музыке и живописи, он не постеснялся возглавить редакцию, которая занималась именно этими вопросами.
А все начиналось так. Кажется, к столетию Ленина предвиделись массовые награждения. Понятное дело, с подачи райкомов партии. И вот пронесся слух, что на одну из самых высоких наград выдвинут наш заместитель главного редактора – ветеран издательства и, насколько знаю, приличный человек.
Что тут началось в среде, которая называла себя интеллигенцией и занималась вопросами коммунистического воспитания подрастающего поколения... Во все вышестоящие инстанции посыпались анонимки, доносы и прочая, и прочая. Создавалось впечатление, что кандидата на награду впору привлекать к уголовной ответственности. Тут тебе и взяточничество, и купля диплома о высшем образовании, и постоянный зажим критики, и использование служебного положения в корыстных целях... Вчера еще всеми уважаемый, без пяти минут орденоносец мало-помалу превращался в объект презрения. Он не подавал виду, пока дело не дошло до обвинения в сексуальных домогательствах, из коего следовало, что ни одна сотрудница не миновала диван в его кабинете, без чего немыслимо было получить работу.
И тут замглавного, на удивление спокойный даже в такой обстановке, в беседе с глазу на глаз не выдержал да и спросил нашего героя:
– Тут одна сволочь написала, что я сплю с Н-ко. Так это случайно не ты?
Что сделал бы в этой ситуации уважающий себя человек? Все, что было в его силах, чтобы защитить свое человеческое достоинство. А наш герой? Никогда не додумаетесь.
Как ни в чем не бывало, он пришел в редакцию и совершенно спокойно воспроизвел нам, его подчиненным, слово в слово беседу.
– И что вы сделали? – спросила Катя.
– А что нужно было делать? Сказал, что это не я. И все...
Наступила какая-то напряженная тишина, готовая вот-вот взорваться. Все стояли, красные от стыда и обиды.
– Да вы понимаете, что вы говорите? – закричала Катя и швырнула на пол пять толстенных томов, как это она делала, когда шеф после сытного обеда начинал храпеть. – Вам же плюют в лицо, вытирают об вас ноги, а вы...
– А что я?
Слава Богу, что дело было в конце рабочего дня. Как один, без единого слова, мы оставили редакцию.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ТАК ЭТО НЕ ТЫ СЛУЧАЙНО?"
Я никогда не сделал бы его героем своего рассказа, если бы не один эпизод, который просто потряс не только меня, но и всех остальных сослуживцев. Не стану называть места действия. К большому сожалению, вынужден изменить даже имя дорогого мне человека, без чьей помощи вряд ли смог бы после чугуна и сахара редактировать рукописи по эстетическому воспитанию. Делаю все это с мыслью о тех, кто, может быть, воспринимал моего героя по-другому. Но в своем приспосо¬бленчестве он настолько потерял чувство собственного достоинства, что так, видимо, и не понял глубину всего случившегося. Достаточно сказать, что в семье, где все были евреи, он один имел в паспорте запись “украинец”. Будучи абсолютно глухим к музыке и живописи, он не постеснялся возглавить редакцию, которая занималась именно этими вопросами.
А все начиналось так. Кажется, к столетию Ленина предвиделись массовые награждения. Понятное дело, с подачи райкомов партии. И вот пронесся слух, что на одну из самых высоких наград выдвинут наш заместитель главного редактора – ветеран издательства и, насколько знаю, приличный человек.
Что тут началось в среде, которая называла себя интеллигенцией и занималась вопросами коммунистического воспитания подрастающего поколения... Во все вышестоящие инстанции посыпались анонимки, доносы и прочая, и прочая. Создавалось впечатление, что кандидата на награду впору привлекать к уголовной ответственности. Тут тебе и взяточничество, и купля диплома о высшем образовании, и постоянный зажим критики, и использование служебного положения в корыстных целях... Вчера еще всеми уважаемый, без пяти минут орденоносец мало-помалу превращался в объект презрения. Он не подавал виду, пока дело не дошло до обвинения в сексуальных домогательствах, из коего следовало, что ни одна сотрудница не миновала диван в его кабинете, без чего немыслимо было получить работу.
И тут замглавного, на удивление спокойный даже в такой обстановке, в беседе с глазу на глаз не выдержал да и спросил нашего героя:
– Тут одна сволочь написала, что я сплю с Н-ко. Так это случайно не ты?
Что сделал бы в этой ситуации уважающий себя человек? Все, что было в его силах, чтобы защитить свое человеческое достоинство. А наш герой? Никогда не додумаетесь.
Как ни в чем не бывало, он пришел в редакцию и совершенно спокойно воспроизвел нам, его подчиненным, слово в слово беседу.
– И что вы сделали? – спросила Катя.
– А что нужно было делать? Сказал, что это не я. И все...
Наступила какая-то напряженная тишина, готовая вот-вот взорваться. Все стояли, красные от стыда и обиды.
– Да вы понимаете, что вы говорите? – закричала Катя и швырнула на пол пять толстенных томов, как это она делала, когда шеф после сытного обеда начинал храпеть. – Вам же плюют в лицо, вытирают об вас ноги, а вы...
– А что я?
Слава Богу, что дело было в конце рабочего дня. Как один, без единого слова, мы оставили редакцию.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Що за голосок в Іванка!.."
• Перейти на сторінку •
"Заміряєшся на краще, а вийде на гірше (з Езопа)"
• Перейти на сторінку •
"Заміряєшся на краще, а вийде на гірше (з Езопа)"
Про публікацію
