Частина 2. Врочистий день

З хвилини на хвилину оголосять імена тих,хто увійде в історію школи! Ба,навіть усієї Крижанландії!
Нарешті двері школи відчинилися і на майдані запанувала тиша. Поважно,як і треба в таку врочисту мить,директор Холод Завірюхович , пройшов до центру шкільного майдану. Обвівши поглядом схвильовані обличчя школярів,задоволено посміхнувся і подумав: «Які ж вони гарні!».
Сьогодні крижинята були особливо охайними! Навіть Льодик намагався пригладити свого неслухняного чубчика! Хлопці - в синіх костюмах із білими краватками,в начищеному до блиску взутті,та дівчатка - у білих пухнастих светрах,блакитних спідничках,із блакитними стрічками у волоссі. Оченята різних відтінків - від блакитного,майже прозорого,мов кришталь,до темно-синього,мов морська хвиля, дивилися на директора.
Холод Завірюхович відкашлявся і почав промову…а ви ж знаєте,як директорам подобається виголошувати промови! Тому ми не будемо наводити її повністю (бажаючі можуть знайти запис промови в архівах школи Полярного сяйва), а прислухаємося до головного:
- …ми отримали незвичайні результати, - продовжив Холод Завірюхович,
- цього року маємо чотирьох переможців! Це… - на майдані стало так тихо,що чути було,як злегка потріскує лід під ногами, - Крижинка! Льодик! Хуртовинка! Сніжик!
Майдан вибухнув! Аплодисменти,поздоровлення і вигуки «Крижанландія,вперед!» пронеслися над школою.
- Кхм! Кхм! Попрошу тиші! – підняв руку директор, - Оскільки наступаючий рік незвичайний,тому що має подвійний символ Кота-Кролика,рада школи,із дозволу Повелительки Зими,прийняла рішення дозволити всім переможцям вирушити у Велику пригоду! Усім гарних канікул! Святковий стіл вже чекає на вас! Переможців після свята прошу прийти до мого кабінету! До побачення! Зустрінемося біля Великої ялинки!
Емоції вирували! Кожен намагався першим привітати переможців та потиснути їм руку! Коли справа дійшла до святкового столу,крижинята вже добре зголодніли,та й на столі було на що поглянути! Чого тут тільки не було! І різнокольорові бурульки-льодяники, і мереживне печиво у вигляді велетенських сніжинок,і велика кількість різних напоїв усіх відтінків полярного сяйва!
Хуртовинка швидко набрала повні кишені печива і побігла до дверей,вже на ходу гукнувши друзям:
- Я швиденько!
- Куди це вона? – здивовано запитав Льодик.
- Та до своїх улюблених пінгвінів, - відповів Сніжик, - я не здивуюся,якщо вона їх і до льодяників привчила! Відколи Хуртовинка врятувала пінгвінів від нападу косатки,вона там днює і ночує!
- Але як їй вдалося прогнати велетенську косатку?! – вражено поглянув на Сніжика Льодик.
- Та вона її не проганяла! Просто створила таку хуртовину,що косатка й хвоста свого не могла знайти! От пінгвіни її тепер,як рідну й приймають!
- Треба було Хуртовинці пінгвіном народитися! - сказав,дожовуючи печиво,Льодик.
Хлопці засміялися,уявивши собі пінгвіна в блакитній шапочці,та ще й з двома косичками!
Та цього разу Хуртовинка повернулася швидко,сіла поряд із Сніжиком,і схвильовано зашепотіла йому на вухо:
- Пінгвіни стурбовані! Альбатроси й буревісники кажуть,що ночі в морі стали незвично темними! Щось діється!
- Що б це могло бути? – почухав потилицю Сніжик, - У нас нічого такого немає. Якби була якась небезпека,то вже було б відомо. Тигр-захисник обов’язково повідомив би!
Тигр був цьогорічним символом і весь рік мав виконувати обов’язки захисника Школи Полярного сяйва,охороняти школярів та повідомляти про можливі неприємності.
- Може й так… - невпевнено відповіла дівчинка.
Наприкінці бенкету четвірка переможців вирушила до кабінету директора. Не те щоб наші хоробрі переможці боялися,але коліна чомусь злегка дрижали…мабуть,від хвилювання.