ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.12 07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем

хома дідим
2026.08.11 19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує

Артур Курдіновський
2026.08.11 16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!

У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,

Олена Побийголод
2026.08.11 16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)

Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.

Тягнула зі стаканчика

Володимир Бойко
2026.08.11 14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.

Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти

Борис Костиря
2026.08.11 12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.

Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива

Вячеслав Руденко
2026.08.11 10:47
Упевнившись, що досить довгих рим,
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,

Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -

Віктор Кучерук
2026.08.11 06:55
Серпень кошик наповняє
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.

Ірина Вовк
2026.08.11 05:59
Роздмухане полум’я у серці диктатора Коли сонце схилилося до заходу, зафарбувавши Александрійську гавань у колір запеченої крові, Цезар зачинився у своєму похідному кабінеті – колишній особистій бібліотеці Птолемея Авлета, батька Клеопатри. Тут, на ві

Ольга Садкова
2026.08.10 22:33
Карали дівчину. За віщо?
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.

Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,

Мирон Шагало
2026.08.10 19:58
Мила, глянь, там над горою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.

Мила, ми йдемо з тобою

хома дідим
2026.08.10 18:55
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе

Артур Сіренко
2026.08.10 17:22
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків

Іван Потьомкін
2026.08.10 12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,

Борис Костиря
2026.08.10 12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.

Сніг владно і уперто наступа,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Кінематограф, як мистецтво




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-22 14:04:05
Переглядів сторінки твору 10722
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.989 / 5.5  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.955 / 5.5  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Еротична поезія
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 13:16:45 ]
Ох, вже ці поети, голову запаморочать. А потім шукай Вітру у нічному полі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-22 22:32:01 ]
Дуже цікавий твір! Прекрасне зображення емоційності.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 13:25:18 ]
А які емоції будуть, коли на наступну стрічку режисер запросить нову актрису - Джолі! А що наша? Мабуть піде до нового режисера. Або закриє вікна густими шторами, увімкне домашній кінопроектор на крейдово-білі стіни і наллє собі у бокал червоного... :) А я, для її комфорту, зрежисую тишу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-04-25 04:31:34 ]
(мені здається (дуже скромна така думка) що римова пара "дзеркáла"-"фатáль" - мабуть надто смілива, Оленко
правда я, дуже боюся якось неделікатно ворухнутися в цій темі
оскільки вже в хід пішли монстри джазу,
але підтвердженням вважаю знову-таки
дещо напівперфектний (а мова -ж -бо про розкішний фінал як-не-як!)
оборот про зблискування очей мов дзеркала
жаско виглядає цей зблиск дзеркал, пусто, різко і моторошно).. трохи міркував над варіантами...

"...вологий виблиск дзеркаль" наприклад або подібне (?)

узагалі, тема піґмаліонівського творіння
яко сублімації потаємних устремлінь sexe fort
досить вдячна, як бачимо, а додати трішки абстрактно-
еротичних зворотів, хмм.. дуже непогано

правда

не пам'ятаю, чи вже нав'язувався із тією idée fixe
щодо опоетизування магічного світу віртуальних ігор

і сам би зі задоволенням якось зайнявся темою, але
я не граюся у комп. забавки, якось не склалося в мене
а тема - грандіозна, якщо би вірно підійти?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-04-27 16:56:40 ]
Мммм… Тонкі між нами нитки, шовкові, натягнуті аж до дзвону, аж до бриніння, неначе живі, у тон чуттів. Такі не рвуться, не сотаються. Тільки порізатись можна.

Дякую, що без поблажливості. У рівні.

Поговоримо про монстрів джазу (у кінематографі) – Пабст, Хічкок, Жан Кокто, Мелвіль… А ви допускаєте жіночу режисуру, жіночу драматургію? Звичайно, ілюзія не виникає ні з чого, вона як міраж несе у собі картини минулої дійсності, спогадів, зринає, народжується із пам’яті (можливо навіть генетичної), зі снів, з бажань, з обману зору. І я швидко, щоб міраж не встиг розвіятися, замальовую головних героїнь кожної стрічки на папір, у слово (не можу оминути їх, таких незбагнених, таких яскравих, мабуть тому, що сама не така). Тільки ім’я їм даю завжди одне «Я». Мабуть тут ви і спіткнулися. Не вдаюся до Фройда і не шукаю пояснень – чому саме жінки завжди є головними героїнями, але з впевненістю можу сказати, що ні краплини егоцентризму у цьому немає.
Близьких друзів маю двох – мою найдорожчу дощову жовто-зеленооку Осінь (звуть її Маринка) і колегу у поетичній творчості, з яким маю надію вже скоро познайомитись особисто наживо. Листуюся з ними тоді, коли відчуваю, що мені, чи їм, це потрібно, а так – ми відчуваємо один одного на відстані і без слів.
Не знаю чому, але повинна була це сказати. Бо важливо розуміння, бо все – оті тугі шовкові нитки.

З дзеркалами і «фатальною» погоджуюся зразу ж. (Тут навіть немає чим виправдатися, я вже в гул-перекладачі і португальською, і французькою, і італійською…). Щодо фіналу… феєричним він не буде, бо… він вже був, все інше поза кадром. Дякую (є над чим думати). І за небайдужість теж дякую. :)

А що сьогодні? - Чорно-білі екранізації. :) Багато після вас. Бачу, що відчуваєте. (Добре, що хоч Уірмен був до :) А ще березові сережки і фото ящірок.

Приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даймон Пеем (М.К./М.К.) [ 2011-04-27 17:57:33 ]
"маю надію вже скоро познайомитись особисто наживо" - я так зрозумів, що ви пробуєте пізнавати дійсність, Оленко, без отих усіх запахів, проникливих зорів, улещених милозвучністю голоса, вушок, випадкових доторків, рівноваги манер, смаку шоколадок (цілунків) із добрих рук, тощо?.. Раніше красуні без цього аж ніяк не могли обійтися, а що зараз? Магічний вплив ілюзії? Вашої ілюзії, ваших мрій, зрештою, вашого режисерського таланту?
А раптом, незнайомець зовсім не ваш герой? Чи... саме він режисер?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 12:48:39 ]
О, Даймоне! :) Раз вже озвався такий мастодонт ефірних світів, як ви, на подальший розвиток цієї нескінченної дискусії про ілюзорність і дійсність, і межу, якщо вона існує, між ними, то істина… а, десь вона ж повинна бути, ця істина. Я у вічному пошуку.

Так, познайомитися у реалі. А хто сказав, що дійсність позбавлена запахів, проникливих зорів, голосу…? (Тільки чутливість, уміння сягнути, доторкнутися повинні бути на вищому рівні). Саме дійсність первинна, саме з дійсності ми беремо барви для створення, відтворення якихось бажаних картин. Дійсність тільки тим і відрізняється, що вона незалежна, непідвладна (у певній мірі) нам, а ілюзія – несе більшість характеристик дійсності, але є фантазією, що підкоряється мозку. Як справжнє, так і уявне може викликати залежність, продуктивно і, навпаки, спопеляючи, впливати на суб’єкта. Межа між ними така ж, як повітря у літню спеку – неначе і є, коливається, але невловима. І ще, ілюзія може ставати реальністю (бо справді межі не було, або ж з нашою допомогою, або ж Господь вирішує, що ми того достойні, і дарує їй життя), а ось реальність собою і залишиться. Наша з ним дружба є насправді, вона не ілюзія. А образ просто набуде чітких рис. І якщо не буде багато сказано, обговорено, то мені достатньо і доторкнутися до живої енергетики, щоб реальність стала довершено сформованою. Смак шоколаду? - Я привезу з собою. :)

Тепер щодо режисури. Режисура допустима тільки тоді, коли процес творчості спрямований на оприлюднення твору, екранізації на загал, коли метою є рейтинг, чи касовий збір, чи самореалізація і втілення мрії через схвалення оточуючих, чи впевненості за рахунок…, багато таких «чи», але ідея одна – увага. Режисура – це робота. Глядач спостерігає за дійством, а драматург в цей час вже займається іншою справою, іншим твором, або ж просто смакує мохіто у шезлонзі під ласкавим тропічним сонцем. Глядач створює режисера.
Режисури для життя, для дійсності не буває. Це самообман. Вона вже геніально створена, і не нами. Допускаю режисуру стосунків у світі ілюзій, але знову ж – для екранізації, нехай навіть глядач тільки один-однісінький. Якщо ж твір з самого початку не планувався на широкий екран, то запевняю вас, Даймоне, то був вихор, якому підкорився навіть визнаний геній театру.

В деяких екранізаціях «незнайомець» був прототипом, деякі риси писані з нього. Можливо, навіть прийдеться йому за це грошима… :) Але в житті він рідний знайомець, не актор, а друг (безкоштовно :) і це не «віртуальні ігри».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даймон Пеем (М.К./М.К.) [ 2011-04-28 13:27:42 ]
О, дорога Оленко, ви, як один мій знайомий Джин, всесильна і енергетично бездоганна. Відчувати невидиме так, як це вмієте ви (хоча і всім дано), та не всі ще навчилися. Хоча тут парадокс, правда - жіночі форми, себто формальна краса і все інше. Всі ті чуттєві досвіди, що витікають із формального, проте куди течуть. "Сам собі режисер" - Оленка, скаже, ці ріки назад не повернути? І помилятиметеся...До речі, мого знайомого Джина, формальні речі досить сильно напружували, хоча, як ви чудово розумієте, він і в своїй лампі мав безкінечний світ. Але оце шурхотіння рук по срібленій міді його кордонів доводило його до сказу. Уявіть собі, дорога Оленко, що він в загальних рисах зрежисував свій (виключно духовний) роман із чарівною Звабою (для душі Зваби ж отих висріблених кордонів не існувало). І тут його відривають від, ну зрозуміло від чого, і просять зробити якусь пакість ближньому, чи ще щось таке, характерне земному розумінню "цінностей"... І, як ви вірно зауважили, глядачі в розпачі... Менший зі світів досить самовпевнено наполягає на своїй обраності і що робити Джину? Він ж бо знає, що сотворивши ще одну ілюзію для світу меншого - не змінює порядку речей, але не може зрозуміти - для чого це, чому Порядок Речей і Явищ, надає нижчому стільки прав...
Але зауважте, Джинова пристрасть - прийшла саме з нижчого світу - вона для нього як чисте джерело, з якого розростається навіть більше, аніж ви можете уявити...
Так ось, Джин, а його недаремно на кордоні тримають, так і не став мені "знайомцем". Він увесь час змінювався, і це "звідси" не охопити, і чим ближче підходиш до кордонів з Вищим, тим менше змоги до статики, до вчорашнього сприйняття, до вчорашньої простоти. Ви кружляєте все швидше в незрозумілому танку насолоди і всі ті проникнення і взаємопроникнення (виключно духовні, звісно) не обтяжують чомусь вашого сумління - прозорого як ефір. "Там все просто" - скажете ви - "зле просто обпікає, і від нього заздалегідь відсахуєшся, а тут, навпаки, прилипає до рук, як до когось "Лєнін і партія"..." І ви праві - знизу завжди важче, дайте ручку, о...