ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2023.12.08 23:17
Пишу листа у порожнечу
Не всупереч, а завдяки...
Та не помітив: ці рядки
Завмерли. В місті - пізній вечір.

Під наглядом чужих облич
Пишу листа у порожнечу.
Кладе мені крило на плечі

Юрій Левченко
2023.12.08 23:07
Мене мАбуть уже не існує...
Хай і чую годинника хід,
як пацюк в своїй нірці ночує,
навіть птаха беззвучний політ...
Але я...десь подівся...не можу
зрозуміти в якому краю,
і для чого тут дихаю, хОджу,
марно рими оці дістаю.

Ігор Шоха
2023.12.08 15:25
Є кому слати привіти
у суєті самоти,
є ще до кого іти
душі живі обігріти.

Інші шляхи до мети
наші освоїли діти,
є кому слати привіти

Микола Соболь
2023.12.08 12:58
Що ти, ноче, хочеш тут знайти?
Тобі місяць брат, але ж не рідний.
І мотиви західні чи східні
не співай мені до ранку ти.

Я напився сонячних заграв,
цілував тумани, чисті роси,
ти ж мене немов коханка просиш,

Світлана Бур
2023.12.08 11:00
Вже січень, а не видно апліке морозне,
І не танцює в білій сукні заметіль.
Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.

Зривали разом бережно у пізню осінь...
Ще скачуть спомини якимось табуном,
А в серці проросло

Юрій Гундарєв
2023.12.08 10:55
Олені Побийголод

Складається враження, що Данило Хармс
завждИ українською писав для нас.
Просто найпершою його голос
розчула Олена Побийголод.

Автор: Юрко Дар

Володимир Бойко
2023.12.08 10:51
Моя поезія не вільна
Від божевільних почуттів.
Стрясають вихори свавільні
Нещонайкращий із світів.

Нема ні ради, ні розради,
Ані кількох утішних слів.
Стихає шерех листопаду,

Іван Потьомкін
2023.12.08 09:23
Сказав я: «Обережний буду на шляху своїм,
Стерегтиму вуста,
Допоки злочинець передо мною.
Заціпенів я, принишк, замовк від добра.
Та біль мій нараз збаламутивсь.
Розпалилося серце, палахкотить роздумом,
Заговорив я своєю мовою:
«Повідом мені, Бо

Тетяна Левицька
2023.12.08 08:57
Хіба жебрачка, щоб любов святу
вимолювати на колінах в неба?
Та ліпше гріть під серцем самоту,
ніж виглядати ницою ганебно.

Не звикла я ні з ким любов ділить,
жада замучить — вип'ю біль до краплі,
розчулених мелодій щемну мить,

Леся Горова
2023.12.08 08:46
По білому ступаю і стікає
Із мене хмуровиння сірих снів,
Досада від чужих колючих слів,
Все губиться у білому безкраї.
Іду по білому, немов лечу по раю!
Не віриться, що то звичайний сніг.

Не знаю, зваба в тім мені, чи мука-

Олена Побийголод
2023.12.08 07:20
Із Данила Хармса

Тягнув я санки крізь узлісся,
стояли сосни по боках;
і враз – по річці хтось пронісся
на начебто стальних крючках.

Я витягнув на берег санки,

Віктор Кучерук
2023.12.08 04:48
Про успіхи наші і втрати
Новини приємні й сумні, –
За вас, українські солдати,
Молюся всі ночі та дні.
Щомиті звертаюсь до Бога
З проханням своїм і чужим:
Даруй нам скоріш Перемогу
Й солдат від смертей вбережи!

Микола Дудар
2023.12.07 22:01
…Зі слів майструє човен в небо,
Не копіюючи чуже.
Дощі супротив стелять ревно
На тлі, завідомо брудне…
Ще й вітер змотує в мотузки.
Бо ненароком зачепивсь…
Щоб розлетітися на друзки -
Старечий небу ніч моливсь…

Євген Федчук
2023.12.07 17:32
День разом з сонцем за горою згас,
Розбіглись хмари, що весь день блукали.
Сипнуло зорі небом, бо в цей час
Ще місяця година не настала.
Тож небо все усіяне було
Перлинами, що сяяли яскраво.
Над річкою на луках за селом,
Закінчивши свої всі денні с

Володимир Каразуб
2023.12.07 13:06
Заплітає зима папільотки своїх вітрів
Затирає сліди і заковує сизим льодом
Поети буває дописують власний вірш,
Що хапає за хвіст
І з’їдає себе до рогів.
А тоді вирушають в дорогу по білих слідах,
Ледь помітних немов би закінчилась чорна стрічк

Юрій Гундарєв
2023.12.07 12:19
…Листопад. Осінь переходила в стадію старечої щуплості, дні її були вже обчислені, її сльози вже вичерпувались перед неминучим кінцем. Вона стала тиха й холодна, нахмурена й спокійна напередодні сніжного загину, і кам'яні звуки міста глухіш бриніли в цій
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Артур Курдіновський
2023.12.07

Ігор Білецький Академік
2023.11.24

Дмитро Крейда
2023.11.10

Галина Шибко
2023.11.06

Олександр БУЙ
2023.11.01

Мамутова Кістка
2023.10.26

Сніг Теплий
2023.10.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Кінематограф, як мистецтво
Образ твору Режисуй мою втому, мій голос, мої коліна,
Мою ртутну зухвалість і слізно-тонку покору,
І графітовий профіль на крейдово-білі стіни,
І на холод постелі розгублено-голий сором.

У палкій вітроверті – сп’янілу, напіврозлиту.
Як одвічну, єдину, останню… Немов востаннє!
Недоторкано-чисту в задушливій змазі літа,
Відчайдушно-звабливу в осіннім сонцестоянні.

усміхаюся
рветься інтимно-шовковий газáр
боса, легкими кроками
руками ніжними, невловимими
обрій крається
ефекти бокé – надреальністю, поза фокусом
ти створив мене
я вже не опираюся

Опадають секунди. Лиш дихання поміж нами
Наче крила колібрі. А плівка карбує риси:
Обережно, міцніш, наполегливо, до нестями…
І на мить – спалах дійсності – жінка!... І знов актриса.

Таємниця богів – промовчать сутінкові тіні,
Тільки очі вологі ще зблискують, мов дзеркáла.
Ти митець, ти художник, ти мій Федеріко Фелліні!
Я тебе поцілую у вдячність за femme fatale.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-22 14:04:05
Переглядів сторінки твору 9089
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.989 / 5.5  (4.935 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.955 / 5.5  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Еротична поезія
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 13:16:45 ]
Ох, вже ці поети, голову запаморочать. А потім шукай Вітру у нічному полі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-22 22:32:01 ]
Дуже цікавий твір! Прекрасне зображення емоційності.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 13:25:18 ]
А які емоції будуть, коли на наступну стрічку режисер запросить нову актрису - Джолі! А що наша? Мабуть піде до нового режисера. Або закриє вікна густими шторами, увімкне домашній кінопроектор на крейдово-білі стіни і наллє собі у бокал червоного... :) А я, для її комфорту, зрежисую тишу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-04-25 04:31:34 ]
(мені здається (дуже скромна така думка) що римова пара "дзеркáла"-"фатáль" - мабуть надто смілива, Оленко
правда я, дуже боюся якось неделікатно ворухнутися в цій темі
оскільки вже в хід пішли монстри джазу,
але підтвердженням вважаю знову-таки
дещо напівперфектний (а мова -ж -бо про розкішний фінал як-не-як!)
оборот про зблискування очей мов дзеркала
жаско виглядає цей зблиск дзеркал, пусто, різко і моторошно).. трохи міркував над варіантами...

"...вологий виблиск дзеркаль" наприклад або подібне (?)

узагалі, тема піґмаліонівського творіння
яко сублімації потаємних устремлінь sexe fort
досить вдячна, як бачимо, а додати трішки абстрактно-
еротичних зворотів, хмм.. дуже непогано

правда

не пам'ятаю, чи вже нав'язувався із тією idée fixe
щодо опоетизування магічного світу віртуальних ігор

і сам би зі задоволенням якось зайнявся темою, але
я не граюся у комп. забавки, якось не склалося в мене
а тема - грандіозна, якщо би вірно підійти?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-04-27 16:56:40 ]
Мммм… Тонкі між нами нитки, шовкові, натягнуті аж до дзвону, аж до бриніння, неначе живі, у тон чуттів. Такі не рвуться, не сотаються. Тільки порізатись можна.

Дякую, що без поблажливості. У рівні.

Поговоримо про монстрів джазу (у кінематографі) – Пабст, Хічкок, Жан Кокто, Мелвіль… А ви допускаєте жіночу режисуру, жіночу драматургію? Звичайно, ілюзія не виникає ні з чого, вона як міраж несе у собі картини минулої дійсності, спогадів, зринає, народжується із пам’яті (можливо навіть генетичної), зі снів, з бажань, з обману зору. І я швидко, щоб міраж не встиг розвіятися, замальовую головних героїнь кожної стрічки на папір, у слово (не можу оминути їх, таких незбагнених, таких яскравих, мабуть тому, що сама не така). Тільки ім’я їм даю завжди одне «Я». Мабуть тут ви і спіткнулися. Не вдаюся до Фройда і не шукаю пояснень – чому саме жінки завжди є головними героїнями, але з впевненістю можу сказати, що ні краплини егоцентризму у цьому немає.
Близьких друзів маю двох – мою найдорожчу дощову жовто-зеленооку Осінь (звуть її Маринка) і колегу у поетичній творчості, з яким маю надію вже скоро познайомитись особисто наживо. Листуюся з ними тоді, коли відчуваю, що мені, чи їм, це потрібно, а так – ми відчуваємо один одного на відстані і без слів.
Не знаю чому, але повинна була це сказати. Бо важливо розуміння, бо все – оті тугі шовкові нитки.

З дзеркалами і «фатальною» погоджуюся зразу ж. (Тут навіть немає чим виправдатися, я вже в гул-перекладачі і португальською, і французькою, і італійською…). Щодо фіналу… феєричним він не буде, бо… він вже був, все інше поза кадром. Дякую (є над чим думати). І за небайдужість теж дякую. :)

А що сьогодні? - Чорно-білі екранізації. :) Багато після вас. Бачу, що відчуваєте. (Добре, що хоч Уірмен був до :) А ще березові сережки і фото ящірок.

Приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даймон Пеем (М.К./М.К.) [ 2011-04-27 17:57:33 ]
"маю надію вже скоро познайомитись особисто наживо" - я так зрозумів, що ви пробуєте пізнавати дійсність, Оленко, без отих усіх запахів, проникливих зорів, улещених милозвучністю голоса, вушок, випадкових доторків, рівноваги манер, смаку шоколадок (цілунків) із добрих рук, тощо?.. Раніше красуні без цього аж ніяк не могли обійтися, а що зараз? Магічний вплив ілюзії? Вашої ілюзії, ваших мрій, зрештою, вашого режисерського таланту?
А раптом, незнайомець зовсім не ваш герой? Чи... саме він режисер?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 12:48:39 ]
О, Даймоне! :) Раз вже озвався такий мастодонт ефірних світів, як ви, на подальший розвиток цієї нескінченної дискусії про ілюзорність і дійсність, і межу, якщо вона існує, між ними, то істина… а, десь вона ж повинна бути, ця істина. Я у вічному пошуку.

Так, познайомитися у реалі. А хто сказав, що дійсність позбавлена запахів, проникливих зорів, голосу…? (Тільки чутливість, уміння сягнути, доторкнутися повинні бути на вищому рівні). Саме дійсність первинна, саме з дійсності ми беремо барви для створення, відтворення якихось бажаних картин. Дійсність тільки тим і відрізняється, що вона незалежна, непідвладна (у певній мірі) нам, а ілюзія – несе більшість характеристик дійсності, але є фантазією, що підкоряється мозку. Як справжнє, так і уявне може викликати залежність, продуктивно і, навпаки, спопеляючи, впливати на суб’єкта. Межа між ними така ж, як повітря у літню спеку – неначе і є, коливається, але невловима. І ще, ілюзія може ставати реальністю (бо справді межі не було, або ж з нашою допомогою, або ж Господь вирішує, що ми того достойні, і дарує їй життя), а ось реальність собою і залишиться. Наша з ним дружба є насправді, вона не ілюзія. А образ просто набуде чітких рис. І якщо не буде багато сказано, обговорено, то мені достатньо і доторкнутися до живої енергетики, щоб реальність стала довершено сформованою. Смак шоколаду? - Я привезу з собою. :)

Тепер щодо режисури. Режисура допустима тільки тоді, коли процес творчості спрямований на оприлюднення твору, екранізації на загал, коли метою є рейтинг, чи касовий збір, чи самореалізація і втілення мрії через схвалення оточуючих, чи впевненості за рахунок…, багато таких «чи», але ідея одна – увага. Режисура – це робота. Глядач спостерігає за дійством, а драматург в цей час вже займається іншою справою, іншим твором, або ж просто смакує мохіто у шезлонзі під ласкавим тропічним сонцем. Глядач створює режисера.
Режисури для життя, для дійсності не буває. Це самообман. Вона вже геніально створена, і не нами. Допускаю режисуру стосунків у світі ілюзій, але знову ж – для екранізації, нехай навіть глядач тільки один-однісінький. Якщо ж твір з самого початку не планувався на широкий екран, то запевняю вас, Даймоне, то був вихор, якому підкорився навіть визнаний геній театру.

В деяких екранізаціях «незнайомець» був прототипом, деякі риси писані з нього. Можливо, навіть прийдеться йому за це грошима… :) Але в житті він рідний знайомець, не актор, а друг (безкоштовно :) і це не «віртуальні ігри».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даймон Пеем (М.К./М.К.) [ 2011-04-28 13:27:42 ]
О, дорога Оленко, ви, як один мій знайомий Джин, всесильна і енергетично бездоганна. Відчувати невидиме так, як це вмієте ви (хоча і всім дано), та не всі ще навчилися. Хоча тут парадокс, правда - жіночі форми, себто формальна краса і все інше. Всі ті чуттєві досвіди, що витікають із формального, проте куди течуть. "Сам собі режисер" - Оленка, скаже, ці ріки назад не повернути? І помилятиметеся...До речі, мого знайомого Джина, формальні речі досить сильно напружували, хоча, як ви чудово розумієте, він і в своїй лампі мав безкінечний світ. Але оце шурхотіння рук по срібленій міді його кордонів доводило його до сказу. Уявіть собі, дорога Оленко, що він в загальних рисах зрежисував свій (виключно духовний) роман із чарівною Звабою (для душі Зваби ж отих висріблених кордонів не існувало). І тут його відривають від, ну зрозуміло від чого, і просять зробити якусь пакість ближньому, чи ще щось таке, характерне земному розумінню "цінностей"... І, як ви вірно зауважили, глядачі в розпачі... Менший зі світів досить самовпевнено наполягає на своїй обраності і що робити Джину? Він ж бо знає, що сотворивши ще одну ілюзію для світу меншого - не змінює порядку речей, але не може зрозуміти - для чого це, чому Порядок Речей і Явищ, надає нижчому стільки прав...
Але зауважте, Джинова пристрасть - прийшла саме з нижчого світу - вона для нього як чисте джерело, з якого розростається навіть більше, аніж ви можете уявити...
Так ось, Джин, а його недаремно на кордоні тримають, так і не став мені "знайомцем". Він увесь час змінювався, і це "звідси" не охопити, і чим ближче підходиш до кордонів з Вищим, тим менше змоги до статики, до вчорашнього сприйняття, до вчорашньої простоти. Ви кружляєте все швидше в незрозумілому танку насолоди і всі ті проникнення і взаємопроникнення (виключно духовні, звісно) не обтяжують чомусь вашого сумління - прозорого як ефір. "Там все просто" - скажете ви - "зле просто обпікає, і від нього заздалегідь відсахуєшся, а тут, навпаки, прилипає до рук, як до когось "Лєнін і партія"..." І ви праві - знизу завжди важче, дайте ручку, о...