ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Жадан (1974) / Вірші / Різне

 + + +
І кожна з рік,
яким утрачаєш лік,
які чекають, зникаючи, неподалік,

кожна з них,
покірних і мовчазних,
щось постійно приховує між берегів і криг.

І скільки б ти,
не ступав на її мости,
ніколи не знаєш, як їй важко текти.

Бо чорна ріка,
але крига така тонка,
ніби вода між пальців тобі витіка.

Ніби сувої тче,
і торкає тебе за плече,
і навіть не думай, куди ця ріка тече.

Так і вона –
тиша і глибина
ховають стільки пітьми, що постійно зрина,

стільки псів,
споминів і голосів,
річкового піску, що на дно осів,

що хочеш чи ні,
чуєш, мов уві сні,
як у ній затихають приголосні і голосні,

як виника
пам’яті вогкість в’язка,
те, чого вона старанно уника.

І все що є,
лише бажання твоє
занурюватись у воду, що дихати не дає,

і попри бої,
та всі порахунки свої,
просто триматись її, триматись її.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Буквоїд


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-28 09:57:47
Переглядів сторінки твору 12416
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.359 / 5.5  (4.985 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 5.314 / 5.5  (4.966 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.832
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.01.28 21:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 10:24:15 ]
А чиво?
Глубокий смысл. Реки, кисельные берега.
Помню еще со времен детсада.
Между льдами тоже что-то есть. Особенно во время ледохода. Наречие "постійно" говорит о постоянстве, наверное, этого поэтического образа.
Мосты - это мощный поэтический образ. Разводные - особенно интересны.
Ампутированные глаголы служат носителями некоей деревенской провинциальности. Это мне так кажется.
Где этот наш пародист Хмельницкий?
Валера, отзовись.
Здесь работы - море. Не река.
По-моему, достаточно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 10:38:07 ]
Милий Потапій, іноді ріка виявляється глибше, ніж нам здається, коли ми дивимось на неї з мостику власного сприйняття. Нє? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 11:18:38 ]
Конечно, домыслить можно многое.
Я, например, знаю, что все реки в свое время имели космические истоки. А когда Земля округлилась, получилось все иначе. И поэты бывают сначала интересными, а потом банальными. Я ожидал от этого "стихо" большего, зная о фамилии. А получил практически ничего.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 11:42:24 ]
Десь я чула, що правильні відповіді можна отримати лише на правильно поставлені питання ) Тому, якщо "практические ничего не получил", можливо, не те "запитував"?

Бо насправді цей текст не про ріку як таку )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-04-28 12:04:32 ]
МП, от тільки хоч ти не кажи, що у віршах треба "читати між рядків" :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 12:25:12 ]
Юль, трапляється таке, що "між рядками" і є справжній зміст. У того ж Мандельштама при дуже прозорій і зрозумілій поетиці (як способу) часто найголовніше "між рядками".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-04-28 12:05:50 ]
До речі, мене навіть трохи дратують оці "ампутовані" уника-виника-витіка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 12:19:26 ]
Я теж не в захваті від цих скорочених форм.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 11:54:44 ]
Як на мене, вельми симпатична штучка. Можливо лише деякі запитання викликає, начебто, розгубленість ліргероя, точніше - ступінь цієї, начебто, розгубленості. Це я про те, що потік символів, нехай і поринаючи в природу, в тому числі і речей, теж ніби має вестися у чіткішому "позитиві", бо "творчість" не дана суто природі, і якщо ця композиція творчість - то мають бути присутні певні нюанси домінування вищого над нижчим, і, зрештою, щось схоже на це тут можна знайти. Але це мої думки загалом щодо творчості, ясно - подеколи можуть бути різні фрагментарності, розвідки, дослідження, перевтілення в одному, і цілісна картинка складеться з ряду віршів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-28 21:21:30 ]
Ріки часу... ріки життя... ріки-долі...
У моїй душі цей вірш сколихнув хвилі роздумів, спогадів, алюзій. Мені сподобалось, як і попередній. Та й до усічених форм я чомусь прихильна (може, через те, що сама іноді цим грішу).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 22:22:02 ]
Мне кажется, что мне нужно нахваливать то, что не заслуживает высоких оценок, и я услышу возражения. И мы приблизимся к истине - пускай даже ценой отрицания. Я ведь ничего не теряю. Что в этом случае, когда я мягко высказываю свое мнение, отличное от мнения фанов, что в противоположном - отличном от мнения внимательного и вдумчивого читателя.
Да, на фундаменте этого величайшего произведения можно воздвигнуть пирамиду, мимо которой будут ходить верблюды и прочий праздный люд.
К этим рекам можно придумать и домыслить сотни эпитетов и всяческих скрытых смыслов.
Вот и пожалуйста.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 22:24:39 ]
Выныка - уныка - утика - зрына.
Супер-серия ампутаций.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-29 14:13:33 ]
Дорогий Алексію, а де Ви побачили заперечення? Я, так само як і Ви, лише м'яко висловила свою думку щодо цього вірша. До речі, я не є фаном Жадана. Для мене більшість його віршів складні для сприйняття, деякі (зізнаюсь) не спроможна дочитати до останнього рядка. Проте в цьому вірші я вловила "свою хвилю", ми всі у поезії (інших авторів теж) шукаємо себе. І радіємо, коли знаходимо, і дратуємось, коли не знаходимо (в кращому випадку - нам просто байдуже до цієї поезії). Так мені здається. Нема ніякої провини ні у мене за те, що мені щось сподобалось, ні у Вас, - бо не сподобалось. Сподіваюсь, Ви зі мною згідні.